Предмет: Литература, автор: docenkoa196

скласти паспорт Меги Чорнильне сереце​

Ответы

Автор ответа: illia3159
0

Ответ:

Меггі 12 років. Вона не має матері, але схожа на неї, така ж білява: "Меґі коси дісталися біляві – од матері, про яку вона знала лише з кількох вицвілих фотознімків".

Вона дуже любить свого батька: "Меґі дуже хотілося бути схожою на батька, адже на світі не було іншого обличчя, яке б вона так любила".

Також ця дівчинка любить читати книжки. Читає вона їх ночами. "Читати при свічках Меґі любила". Пристрасть до книжок вона успадкувала від батька на ім"я Мо. Читати навчилася рано: "Вона ще у свої п’ять років навчилася читати оті старомодні гостроверхі літери".

Мегі сама вміє робити книжки: "А на самому дні, під рештою книжок, лежали ті, що їх Меґі зробила сама. Цілими днями вона вирізала й клеїла, малювала все нові й нові картинки"...

Мегі уважна та спостережлива: "Їй було соромно підглядати за батьком, але винен був він сам. Навіщо було ховати від неї ту книжку?"

Має впертий характер: "О, та вона в тебе вперта! – сказала Елінор. – Це мені вже починає подобатись".

Хоробра дівчинка, готова захищати свого батька: "Меґі кинулася в той бік, послизнулась на мокрому від роси гравію, впала й розбила коліно. По нозі потекла тепла кров, але Меґі не звертала на це уваги. Вона бігла далі, припадаючи на ногу й схлипуючи, поки опинилася перед залізними ворітьми". "Піду шукати його, – вирішила Меґі. – Так, я його знайду!"

Мегі - відважна, смілива, рішуча, віддана. Вона наполеглива і вміє добиватися свого.

Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: Neymar2281
все причастия и причастные обороты из отрывка Однажды, в студеную зимнюю пору
Я из лесу вышел; был сильный мороз.
Гляжу, поднимается медленно в гору
Лошадка, везущая хворосту воз.
И шествуя важно, в спокойствии чинном,
Лошадку ведет под уздцы мужичок
В больших сапогах, в полушубке овчинном,
В больших рукавицах... а сам с ноготок!
"Здорово парнище!"- "Ступай себе мимо!"
-"Уж больно ты грозен, как я погляжу!
Откуда дровишки?"- "Из лесу, вестимо;
Отец, слышишь, рубит, а я отвожу".
(В лесу раздавался топор дровосека.)
"А что, у отца-то большая семья?"
-"Семья-то большая, да два человека
Всего мужиков-то: отец мой да я..."
-"Так вот оно что! А как звать тебя?" - "Власом".
-"А кой тебе годик?"- "Шестой миновал...
Ну, мертвая!"- крикнул малюточка басом,
Рванул под уздцы и быстрей зашагал.
На эту картину так солнце светило,
Ребенок был так уморительно мал,
Как будто всё это картонное было,
Как будто бы в детский театр я попал!
Но мальчик был мальчик живой, настоящий,
И дровни, и хворост, и пегонький конь,
И снег, до окошек деревни лежащий,
И зимнего солнца холодный огонь -
Всё, всё настоящее русское было,
С клеймом нелюдимой, мертвящей зимы,
Что русской душе так мучительно мило,
Что русские мысли вселяет в умы,
Те честные мысли, которым нет воли,
Которым нет смерти - дави не дави,
В которых так много и злобы и боли,
В которых так много любви!
Предмет: Математика, автор: Alisa123456789fdsa