розповіть про Ланівці
Ответы
Ответ:
Вот, сори что поздно.
Объяснение:
1444 рік — перша письмова згадка про Ланівці.
На північній окраїні міста (на березі річки Горинь) місцевими жителями неодноразово виявлялись залишки посуду Черняхівської культури та монети — срібні динарії Римської Імперії.
У XV столітті тут споруджується невеликий замок типу укріплений двір на пагорбі між ріками Жирак і Буглівка.
1565 загін князя Олександра Вишневецького пограбував містечко.
Восени 1618 року татари зруйнували замок, після чого його не відновлювали.
У 1648, 1649 і 1651 році місто захоплювали козаки Богдана Хмельницького. Очевидно в цей час існували незначні міські укріплення, які не могли бути перепоною для однієї з найбільших армій Європи, якою були козацько — селянські загони.
На місці замку у XVIII столітті Михайло Єловицький спорудив цегляний палац, який за радянської влади розібрали через аварійність. У 80-ті роки ХХ століття на місці палацу спорудили професійно-технічне училище, яке і зараз перебуває на замчищі. Одна із фортифікаційних оборонних стін частково збереглась.
1793 року, після другого поділу Речі Посполитої, містечко відійшло до Російської Імперії та на короткий час стало волосним центром Кременецького повіту Волинської губернії. Місто стало активно розвиватись. В подальшому до 1920 року Ланівці належали до Білозорецької волості Кременецького повіту Волинської губернії.[3]
Від початку XIX ст. в дерев'яній каплиці (знищена за радянських часів) зберігалася чудотворна ікона Матері Божої Лазенківської (за переказами, вивезла на Дон графиня Демидова).
1841 згорів майже весь єврейський квартал містечка (129 буд.).
Наприкінці XIX століття тричі на рік у Ланівцях відбувалися ярмарки.
На початку XX століття Ланівці — один із центрів торгівлі на Волині.
1915 для військових потреб прокладено залізничну колію Тернопіль — Шепетівка.
У травні — червні 1919 року в Ланівцях розташовувався корпус січових стрільців армії УНР (після прибуття в обід 28.05.1919 року в м. Кременець командувача армії УНР отамана Василя Тютюника останній видав наказ військам УНР перейти у наступ на більшовиків після відступу із м. Дубно з метою подальшого виходу військ на лінію фронту Проскурів — Шепетівка та з метою збільшення площі території на якій можливо провести мобілізацію жителів до лав армії УНР. В цей час, після 28.05.1919 року, корпус січових стрільців УНР займає Ланівці та діє по лінії фронту Старокостянтинів — Ланівці).
2 червня 1919 р. під Ланівцями Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР розгромив частину з 2-ї Таращанської бригади військ Росії. Було захоплено півсотні полонених, 2 гармати та 2 важкі скоростріли.
На початку червня 1919 війська Червоної армії розстріляли близько 50 бійців армії УНР; на місці їх поховання насипана могила з хрестом (відновлено у 1991 р.). Відбувається перша окупація міста більшовиками.
20 вересня 1920 Ланівці захопили війська Польщі. В цьому ж році Ланівці стають центром ґміни. Розпочинаються утиски українських селян поляками. Здійснюється заборона публічного розміщення українського герба (тризуб).
Діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар», «Союз українок» та інші товариства.
У 20-ті роки XX століття в Ланівцях діяв Лановецький повітовий суд, у Вишгородку — міський суд із судовим приставом. Матеріали та справи щодо діяльності даних судів зберігаються у Тернопільському обласному архіві (1.17.2.Ф.19). Відомості про наявність у цей час в місті нотаріуса відсутні. Водночас, у м. Вишгородку у цей час свою діяльність здійснював нотаріус Геллерт.
До початку Другої світової війни у центральній частині міста проживали переважно євреї (сучасна вулиця Грушевського).
17 вересня 1939 містечко зайняли війська ЧА. Від січня 1940 Ланівці — райцентр.
2 липня 1941 — 6 березня 1944 — під німецько-нацистською окупацією. У серпні 1942 німецько — нацистські війська розстріляли понад 3500 місцевих євреїв; на місці їх поховання споруджено меморіальний знак (1982, скульптор Р. Білик). Поряд із меморіалом розташований єврейський цвинтар. Також в місті, на сучасній вулиці Незалежності, розташований польський цвинтар із значною кількістю підземних склепів. Поряд із ним розташований Лановецький яр — місце масового захоронення загиблих борців за волю України, яких розстріляно більшовиками у 40-х — 50-х рр. ХХ ст.
Під час Другої світової війни Ланівці були окуповані німецькими військами.
1956 року Ланівцям присвоєно статус селища міського типу.
У 1989 році чисельність населення становила 9318 людей.
У 1991 році після завершення радянської окупації українських земель Ланівці увійшли до складу незалежної Української держави.
В 2001 році Ланівці отримали статус міста.
Станом на 01.01.2013 року чисельність населення становила 8752 особи.
За післявоєнні роки містечко відбудувалось. Виріс новий цукровий завод, промкомбінат, фабрики гумових іграшок, олійний завод, 3 елеватора. Споруджено середню школу, будинок культури, кінотеатр ( не працює), лікарню, зообітанічний сад (не працює).