Вкажіть відмінності між адміністративно-територіальним устроєм Запорозької Січі та Гетьманщини.
Ответы
Ответ:
Объяснение:
З самого початку свого існування Запорізька Січ була своєрідною військово-політичною організацією республіканського типу. Вищим органом влади на Січі була військова рада, яка вирішувала найважливіші питання військового та політичного характеру, про розділ земель, угідь та ін. Рада обов’язково збиралася тричі на рік: на початку року, на Великдень і Покрову Пресвятої Богородиці. Крім цього раді проводились в разі гострої необхідності, а також на вимогу козаків. Участь в раді могли приймати всі козаки, приписані до куренів, маючи рівне право голосу незалежно від того, рядовий він чи посадова особа. Голосували вигуками і підкиданням шапок вгору. Звичайним явищем на радах були суперечки і бійки між рядовими козаками («сіромою», «голотою») і заможними («дуками»), а також між козаками різних куренів.
Особливу роль грала січнева рада. Рада, яка збиралася на початку кожного року, обирала адміністрацію коша – козацьку старшину, що складалася в основному із заможних запорожців. Вищим посадовою особою був гетьман або кошовий отаман. З середини XVII в. обраний на цю посаду називався тільки кошовим отаманом. Кошовий отаман очолював виконавчу владу на Січі, а у воєнний час ставав гетьманом і наділявся великими повноваженнями.
На січневій раді обирали також суддю (розбирав судові справи, але остаточне рішення приймав тільки кошовий отаман), писаря (відав канцелярією і зв’язками Січі з сусідніми державами), обозного (командував артилерією), осавулів (відповідали за порядок і військову виучку козаків), гармаша (відав січовим арсеналом зброї і одночасно в’язницею), толмача (очолював розвідку козаків і був перекладачем) та іншу старшину. Курінні отамани і курінна старшина обиралися козаками кожного куреня. Процедура виборів старшини з усіма її позитивними і негативними моментами докладно викладена Д.Яворницьким. Вибори проводилися і в паланках. Влада в паланках належала паланковій старшині, до якої належали: полковник, суддя, писар, осавул, а в слободах – слобідські отамани.
Велике значення в житті Січі мала і старшинська рада. У ній, крім старшини, завжди брали участь «вельможні» або «старі», тобто впливові козаки. Частина з них вже раніше виконувала старшинські обов’язки. Радячись, старшина і впливові запорожці вирішували поточні питання, пропонували до обговорення на військовій раді назрілі серйозні проблеми і т.д.
Запорізька Січ мала свої символи державності і влади, так звані клейноди (в перекладі з німецької – коштовності), вручаємо старшині. Вперше клейноди були подаровані Війську Запорозькому польським королем Стефаном Баторієм 1576 р. До них належали: корогва (прапор), бунчук (довге древко з круглим мідним або позолоченим навершшям, пучком кінського волосся і червоними мотузками), булава, печатка із зображенням козака з мушкетом . З часом до клейнодів зарахували також перначі (символ влади полковників), литаври, срібну чорнильницю (каламар) – атрибут військового писаря, значки та ін.
В цілому, суспільно-політичного устрою Запорізької Січі були властиві значні риси демократії. Тут визнавалося право козаків на особисту свободу, участь у вирішенні всіх найважливіших питань життя Січі, а також право обирати старшину і самому бути обраним на будь-яку посаду, володіти землями, займатися промислами та іншими видами господарської діяльності. У той же час на Запоріжжі поряд з повноправними козаками – «товаришами» були й неповноправні – «новаки», джури, молодики, пахолки і інші, які обслуговували заможних козаків. «Новаки», зокрема, протягом трьох років не мали права брати участі у виборах старшини і т.п.
Лівобережна Україна у складі Московської держави мала широкі права автономії і власну адміністрацію. На чолі української козацької держави стояв гетьман, якого обирала рада і затверджував цар. Тому Лівобережжя ще називають Гетьманщиною. Формально влада належала Генеральній військовій козацькій раді. Але фактично адміністративну, військову і судову владу зосередив у своїх руках гетьман.
В управлінні Україною він спирався на допомогу генеральної старшини - писаря, судді, підскарбія, обозного, осавула, а також Генеральної військової канцелярії і Генерального військового суду. Зберігалося козацьке військо у складі 50 тис. осіб. Діяло власне судочинство - генеральний, полкові, сотенні та міські суди.