славко з повісті н бічуї шпага славка беркути у поединку на шпагах поранив юлька й відчув після того
Ответы
Відповідь:
Коли Славко Беркута поранив Юлька Ващука, то, на мій погляд, він перебував майже у стані афекту (сильний і відносно короткочасний за тривалістю емоційний процес (лють, жах, відчай, екстаз), під час якого знижується ступінь самоволодіння: дії та вчинки здійснюються за особливою емоційною логікою, а не за логікою розуму). Тому все, що відбувалося довколи бачив і чув як крізь сон. Хлопець утік з зали і заховався в коридорі. Самим більштим покаранням для нього була зневага тренера. Отже, Славкові було дуже соромно.
Пояснення:
Уривок: Скрикнувши, Юлько випустив із рук зброю і вхопився за ногу. Все, що відбувалося далі, я пригадую мов крізь сон. Пляма крові на Юлькових штанах. Лікар, мовчанка хлопців, злякане обличчя Лілі.
Вуха мені мовби ватою хто заткав: усе шуміло, голоси долинали зоддалік, приглушені й не-знайомі.... Та одну фразу я почув зовсім виразно: — Покажи мені своїх учнів, і я скажу тобі, хто ти!
Вимовлено це було трохи глузливо, говорив хтось із тренерів....
Я тоді кинувся геть із залу, втиснувся у куток біля одежних шаф, щоб нічого не бачити і не чути. У коридор вийшов Андрій Степанович. Запалив цигарку, покрутив у пальцях почорнілого сірника. — Ви… ви мене тепер відрахуєте?
— Це ти! — Андрій Степанович дивився на мене так, немов я, Славко Беркута, ніколи не був його найкращим учнем. — Навіщо ти вчинив це побоїще? Та ще й заховався після всього. Чого завгодно міг я сподіватися, але щоб Славко Беркута заховався?
Краще б він звелів мені віддати шпагу і ніколи не приходити сюди, у цей зал, краще б він так не казав: "Славко Беркута заховався".