Материні очі. Начебто на золотавому меду настояні, вони дивляться весь час за тобою. їхній густий погляд вливаеться у твій погляд, переливаючись у самісіньку душу. У такі короткі миті ти відчуваєш особливу близькість, особливу спорідненість із матір'ю. У материнському погляді не було ні фальші, ні лукавості, ні хитрування. Не було в ньому і тіeї прямої гостроти, за якою подеколи ховаються недоброзичливість і байдужість. Очі її, постійно освітлені зсередини м'яким живим сяйвом, були видимим вираженням душі. Це погляд самої щирості, самого добра, самої зичливості. Навіть тоді, коли мати гнівалась, вони жили й сповнювали тебе любов'ю і довірою. Hі щирість, ні доброта, ні зичливість не пропадали остаточно з її погляду. I завжди ти відчував його чарівливу цільність, його животворний магнетизм. Материнський погляд був начебто сповнений якоїсь цілющості, він проникався тим здоров'ям, яке передавалось тобі. I ти усвідомлював, як дужчаєш завдяки матері, стаєш певний себе, твої сумніви чи вагання зникають. У такі миті особливо гостро відчуваєш близькість. I те, що вона твоя мати, відчуваєш кожною клітинкою тіла, свідомістю і підсвідомістю, бо нічого дорожчого нема за ці відчуття спорідненості.
Записати текст, після кожного односкладного речення вказати вид, в односкладних реченнях визначити граматичну основу
ПОМОГИТЕЕЕ ПОЖАЛУЙСТА
Ответы
Материні очі(підмет, підкреслюємо однією лінією).(односкладне речення, називне) Начебто на золотавому меду настояні, вони дивляться весь час за тобою. їхній густий погляд вливаеться у твій погляд, переливаючись у самісіньку душу. У такі короткі миті ти відчуваєш особливу близькість, особливу спорідненість із матір'ю. У материнському погляді не було(присудок, підкреслюємо двома лініями) ні фальші, ні лукавості, ні хитрування.(односкладне речення, безособове) Не було(присудок, підкреслюємо двома лініями) в ньому і тієї прямої гостроти, за якою подеколи ховаються(присудок, підкреслюємо двома лініями) недоброзичливість і байдужість.(односкладне речення, перша частина - безособове, друга частина - неозначено-особове) Очі її, постійно освітлені зсередини м'яким живим сяйвом, були видимим вираженням душі. Це погляд(підмет, підкреслюємо однією лінією) самої щирості, самого добра, самої зичливості.(односкладне речення, називне) Навіть тоді, коли мати гнівалась, вони жили й сповнювали тебе любов'ю і довірою. Hі щирість, ні доброта, ні зичливість не пропадали остаточно з її погляду. I завжди ти відчував його чарівливу цільність, його животворний магнетизм. Материнський погляд був начебто сповнений якоїсь цілющості, він проникався тим здоров'ям, яке передавалось тобі. I ти усвідомлював, як дужчаєш завдяки матері, стаєш певний себе, твої сумніви чи вагання зникають. У такі миті особливо гостро відчуваєш(присудок, підкреслюємо двома лініями) близькість(односкладне речення,означено-особове). I те, що вона твоя мати, відчуваєш кожною клітинкою тіла, свідомістю і підсвідомістю, бо нічого дорожчого нема за ці відчуття спорідненості.