чому іван сірко вважають найвідомішим кошовим отаманом у 17 столітті
Ответы
Ответ:
Здавалося б, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко є однією з
найвідоміших осіб української історії, чому прислужилися і народні легенди,
і картина художника Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому
султанові», і збережена могила легендарного козацького ватажка, і постійно
розроблювана протягом двох століть тематика боротьби запорозького
козацтва проти турецько-татарської агресії у ХVІІ ст., у подіях якої часто
фігурує ім’я Івана Сірка. У другій половині ХХ ст. інтерес до постаті Івана
Сірка був збуджений не дуже пристойною історією з перепохованням праху
кошового отамана, яка розтягнулася на чверть століття. У зв’язку з
підвищенням уваги суспільства до історії українського державотворення вже
у наші часи виникла дискусія з приводу політичної ролі Івана Сірка в подіях
другої половини ХVІІ ст., коли йшла боротьба за українську козацьку
державність.
Проте в життєписі Івана Дмитровича Сірка досі залишається багато
«білих плям». Це зауважує й автор книги «Іван Сірко», яка нещодавно
вийшла з друку. Автор її – відомий не лише в Україні вчений-історик, якого в
рівній мірі можна називати джерелознавцем і козакознавцем, доктор
історичних наук, отець Юрій Мицик. За чотири десятки років своїх
дослідницьких пошуків він «перелопатив» не тільки документи вітчизняних
архівосховищ, що відносяться до тематики його наукових інтересів, а й
численні фонди архівів Росії, Польщі, Німеччини, рукописних відділів
вітчизняних і зарубіжних бібліотек, ввів до наукового обігу велику кількість
історичних джерел.
Однією з провідних тем у науковій творчості Ю.А. Мицика є життя і
діяльність одного з видатних очільників Запорозької Січі другої половини
ХVІІ ст. Івана Дмитровича Сірка, який став одним із символів боротьби
українського народу за свою свободу. Ця тема давно привернула автора, про
що свідчать опублікований ним цикл статей про Івана Сірка, дві невеликі
книги, одна з яких у співавторстві, а також видані ним у співавторстві
окремою книжечкою «Листи Івана Сірка» (К., 1995).