Предмет: Литература, автор: gajdarzizena928

Твір на тему Гріх втрачати надію ОЧЕНЬ СРОЧНО ПОЖАЛУЙСТА!!!!

Ответы

Автор ответа: stepanisenkotaisia
1

Ответ:

Віра. Віра в житті людини відіграє дуже важливу роль і в цьому мені довелося зовсім недавно переконатися . Не те, щоб я раніше цього не знала, просто особливо це відчула коли подивилася передачу по телебаченню про одну гіпотезу, як виник наш світ і чи є Бог, яку виклав один дуже відомий англійський фізик. Це були одні лише логічні доводи, після яких з’явився висновок, що Бог не встиг би створити наш світ і весь всесвіт те ж, так як вона виникла за частки секунди.

І що життя після смерті немає, так що насолоджуйтеся ним на Землі, поки ви живі. Після таких заяв я ходила три дні сама не своя. Що ж виходить? Вірити нема у що? Життя закінчується тільки на Землі і все? Мені стало моторошно страшно. Як жити без віри? Невже наше життя нічого не коштує? І його прояв лише тільки розвиток еволюції? Навіщо? Кому це треба? Чи може бути таке? А як же всі розповіді про потойбічне життя? Поняття душі, що не існує?

Взагалі, таке трактування перекреслює все, у що ми вірили. Ні, я не можу в це повірити. Не може такого бути. Це чиїсь підступи. Якщо людину зараз позбавити віри, що ж буде? Хаос? Ні, це не хаос, тому, що в хаосі укладений порядок. Буде бардак. Не знаю, може бути, ви так не думаєте? Особисто мені навіть така думка не допустима. Безкарність і вседозволеність виходить. Прожив якось, схопив, що зміг, і помер. Моторошно. Уявіть собі, як солдат на війні міг йти в бій без віри? Без віри в те, що якщо він зараз загине, то його життя, принесене в жертву, буде потрібне його дітям, його родині, людям, які будуть жити після нього. Хіба не з вірою кидалися вони в бій, підставляючи своє тіло під кулі? Віра буває різна – віра в Бога, віра в людину, але яка б вона була без неї дуже погано жити.

Надія . Людині властиво сподіватися на краще. Ми завжди чекаємо це найкраще. На новий рік чекаємо змін і чомусь неодмінно на краще. Швидше за все, тому, що саме надія нам дає можливість мати мрію і підтримувати нашу життєздатність. Без надії, рівно як і без віри,  людина не може жити. Вона необхідна йому, як повітря. Якщо розібратися, то ці два поняття – це як напрям шляху до чогось світлого і гідна людина без віри і надії не може жити.

Віра і надія несуть в собі позитивний заряд тому, що допомагають людині вижити. А як же інакше? Тим самим людина задає собі програму і відправляє її в космос, і своїм очікуванням допомагає цьому здійснитися, а допомагає йому віра, а любов веде його до заповітної мрії. Бачите, як ці поняття пов’язані між собою. Триєдиний союз виходить.

Любов. Любов – це джерело життя. Це найсвітліше і найбільше відчуття на Землі. Немає нічого сильніше любові. Ненависть теж дуже сильне почуття, але воно не здатне затьмарити любов. Любов творить чудеса. Вона творить. Ненависть же руйнує.

Без любові все стає сірим і не цікавим. Якось Белліні посперечався з Пуччіні , що напише оперу, в якій не буде й слова про любов, і опера з тріском провалилася.

Любов дуже сильне почуття. Протягом багатьох століть любов була здатна на багато що. Вона творила чудеса, виліковувала хворих, наповнювала людські серця щастям і радістю. Але у неї є і зворотна сторона медалі. Не дивлячись на те, що любов творить, в історії існує чимало випадків, коли вона затьмарює розум і людина здатна на різні нерозсудливості, а іноді й на серйозне зло. Таке зло, як війни і вбивства. Парадокс. А може бути, це говорить лише про те, наскільки це почуття сильне.

Уявити собі життя на Землі без любові просто неможливо. Це був би зовсім інший світ. А чи потрібен він нам був би таким? Думаю, що ні. Любов окрилює людину, робить її добрішою, а ми всі хочемо жити без зла. Правда, далеко не всі цього хочуть, але я думаю, що більшість. Тільки не переплутайте справжню любов з почуттями, схожими на неї. Тоді печалі не уникнути. Ми живемо з вами в світі, де панує любов, віра і надія. І слава Богу, що вони є!

Живіть надією, вірте в краще майбутнє, любіть всім серцем. Життя таке коротке і так швидко проходить, а що нас чекає попереду – нікому невідомо.

Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: vikkks1
Спишите, вставляя пропущенные буквы, объясните употребление личных окончаний глаголов.
1. Сладко дремл...тся в кроватке (Бл.). 2. Он засме...тся - все хохоч...т, нахмур...т брови - все молчат (П.). 3. Многие помн.-.т также, как Иван Онуфрич в ту пору поворов...ал и как питейный ревизор его за волосяное царство таек...вал (С.-Щ.). 4. Зубом нитку перекус...т, на грудь прикин...т материю, внимательно посмотр...т - так ли получился (Аст.). 5. А в кош...лках гогоч...т гуси и пикают ц...плятки (Леск.), б. В любой области человеческого знания заключается бездна поэзии (Пауст.). 7. И казалось, что он вид...т себя на большой эстраде... (Соб.). 8. Эгоизм человеческий в минуту опас...нести станов...тся особен...о отвратительным (Леск.). 9. Афоня первым замет...л опас...ность и брос...лся в кусты (Алекс.). 10. - Сию минуту. Присяд...те. И я тоже здесь примощ...сь (Боб.). 11. Жаль, очень жаль, он малый с головой и славно пиш...т, перевод...т (Алекс.). 12. Существу...т мнение, что будто бы грибы, особенно после дождя, выраста...т в одну ночь: это несправедливо (Акс.). 13. Летом звезд не увид...ш... (Пан.). 14. Люди расчист...т дорожки, натопч...т, наследят, а снег опять пойдет и все завал...т почти невесомыми пуховыми подушками (Пан.). 15. Что можно увид...ть в Мещерском крае? (Пауст.). 16. А над лугами ветер гон...т свинцовые тучи (Пауст.). 17. Надеюсь, удаст...ся скрыться вовремя вон под тем дубом (Пауст.). 18. Этого, братец мой, никогда не забыть, - хоть раз вдохнеш... - во сне припомн...т...ся (А. Т.). 19. На широком, бесконечном шляхе лежала глубокая пыль; казалось, что идеш... в бархатных башмаках (Бун.). 20. Черт их знает, людей: как воз...мут...ся языками чесать, так не остановиш... (В. Ш.). 21. На темно-сером небе кое-где мига...т звезды; влажный ветерок изредка набега...т легкой волной; слыш...т...ся сдержанный, неясный шепот ночи; деревья слабо шумят, облитые тенью. Вот кладут ковер на телегу, став...т в ноги ящик с самоваром. Пристяжные еж...т...ся, фырка...т и щеголевато переступа...т ногами... Вы ед...те - ед...те мимо церкви, с горы направо, через плотину... Пруд едва начина...т дымит...ся. Вам холодно немножко, вы закрыва...те лицо воротником шинели; вам дремл...т...ся. А между тем заря разгора...т...ся; вот уже золотые полосы протянулись по небу, в оврагах клуб...т...ся пары... Как вольно дыш...т грудь... (И. Бун.).
Предмет: Русский язык, автор: kazankarina
Предмет: Математика, автор: kazrkinanastya