Предмет: Биология, автор: ronaldoegor013

реферат на тему " Як вивчаються пташки?"​

Ответы

Автор ответа: krutoyrobot
1

Ответ:

Пташки Молоді самці птахів із ряду горобцеподібних починають співати відразу після народження. Але щоб почали лунати справжні голоси птахів, повинен відбутися повний розвиток органів співу та м'язів, що керують ними, а це потребує деякого часу. Молоді самці зазвичай уважно слухають спрощену пісню батьків (так звану „зиЬзопд") і вивчають спочатку цю „версію". Навесні вони самі починають співати і постійно вдосконалюють пісню, слухаючи і повторюючи голоси інших самців. Але „майстрами" в цій справі птахи стають здебільшого вже тільки наступного року.

Самець зяблика, вирощений окремо від інших птахів свого виду, і який ніколи не чув їхніх голосів, теж пробує співати, але його спів не схожий на типовий спів зяблика. У загальному, пісні всіх зябликів трохи відрізняються між собою в залежності від того, де живуть птахи. Ці відмінності зберігаються, оскільки молоді самці переймають від батьків типову пісню з елементами місцевого „діалекту". Такого ж співу навчаються й інші види птахів. Пташеня, вирощене названими батьками, вивчить типову для їхнього виду пісню, і не пробуватиме співати так, як інші особини його власного виду, включаючи і батьків. Австралійський лірохвіст, слухаючи спів інших видів птахів, складає з фрагментів чужих мелодій власну пісню. Він мешкає в непрохідних чагарниках і потребує багатого репертуару, щоб привернути увагу самки. Те саме спостерігається і в інших видів. Наприклад, у піснях чорних дроздів та великих синиць з'являються мотиви птахів, що гніздуються поблизу, й інші звуки, які вони чують навколо, наприклад, навіть свисток паровоза. Пташенята всіх співочих птахів постійно прислухаються і намагаються наслідувати звукам, які їх оточують.

Пташенята повинні навчитися тим самим важливим речам, як і всі тварини: відрізняти придатну для них їжу від непридатної, друзів від ворогів, батьків від інших представників виду, важливу інформацію від неважливої. Поступово вони вчаться також пристосовуватися до змін місця існування.

Механізм раннього навчання, або імпринтінгу (відображення) відкрив й описав австрійський лікар, автор етології Конрад Лоренц. Етологія -це напрямок зоопсихології, що вивчає поведінку тварин у природних умовах. Раннє навчання діє в перші години після народження й зам'ятовується на все життя.

Каченята вчаться впізнавати голос матері, ще знаходячись в яйці. її крякання для пташенят, які щойно вилупилися, - сигал, що виділяє батьків. Мати -перша, кого бачить каченя, вилупившись з яйця. Цей образ відбивається у нього в пам'яті і залишається в ній на все життя, як символ самки. Гусенята запам'ятовують не звуки, а рухи. Тому символом матері для них можуть бути інші види тварин, людина і навіть предмет, якщо це буде перший великий рухомий об'єкт, який вони побачать після вилуплення. Імпринтінг допомагає пташенятам запам'ятати образ матері як захисниці і джерела корму.

Объяснение:

Если не правильно прости ок


ronaldoegor013: спасибо)
krutoyrobot: не зачто
Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: Naolmi
Пожалуйста, помогите написать сжатое изложение. 40 БАЛЛОВ
Художник не только прикоснулся к волшебному миру пушкинского творчества, он в него вошёл. И ввёл за собой читателя. Недаром то издание романа, где по полям бегут рисунки Кузьмина, берёшь в руки с особым волнением: кажется порой, что пред тобой рукопись, ещё не остывшая от бега волшебного пера.

Сейчас уже можно говорить о традиции обращения к эскизам и наброскам самого поэта в русской графике, хотя к Пушкину художники идут разными путями. Но то, что сделал Кузьмин, иллюстрируя «Евгения Онегина», неповторимо.

Первым, кто обратил самое серьёзное внимание на пушкинские рисунки, был график Николай Кузьмин. Его рисунки к роману «Евгений Онегин» в книге размещены как наброски Пушкина — на полях. Они как бы мгновенные зарисовки, сделанные почти на ходу. Но это только кажется. С каким терпением, с какой любовью надо было вникать в рисунки поэта, чтобы научиться не подражать ему, нет, но рисовать, каждой линией, каждым штрихом напоминая неповторимую манеру Пушкина! И вот, рассыпавшись между онегинских строф, непринуждённо живут у нас на глазах герои романа Онегин, Ленский, барышни Ларины, светская толпа, петербургская улица... А между ними, всё чаще — кто же это, знакомый и незнакомый? — всё чаще мелькает худощавое лицо в бакенбардах, удивлённые тонкие брови...

На рисунках Кузьмина Пушкин становится героем своего романа, и героем самым главным и самым интересным. И дело не в том лишь, что Пушкин у художника похож на автопортрет, а в том, что наконец-то образ поэта занял то место в романе, какое ему подобает. Линия рисунка легка и музыкальна, как онегинская строфа, она этой строфе созвучна. Нарисовать письмо Онегина, или размышления поэта о гибели Ленского, или тоску Татьяны об уехавшем Онегине невозможно. Но изобразить на бумаге, как Онегин скучает у себя в кабинете, как Ленский падает в снег, как Татьяна бродит по дому Онегина, можно. Нарисовать героев так, чтобы за ними чувствовалась пушкинская симпатия и пушкинская ирония, можно.