Предмет: Математика, автор: akimbaiasylai21

ПОМОГИТЕЕЕ ПЖЖЖ МАТЕМАТИКА​

Приложения:

Ответы

Автор ответа: Matematiktm
1

Ответ:

Пошаговое объяснение:

решено

Приложения:

akimbaiasylai21: Спс
Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: 09012002vav
Исправьте ошибки в предложениях.
1. Брат часто писал домой: «Я очень тоскую по вам». 2. Докладчик оперировал с проверенными фактами. 3. За покупки можно оплатить наличными. 4. Большое внимание он уделял на тесную связь между качеством работы и дисциплинированностью. 5. Мы хватились Настю уже поздно вечером. 6. Эти факты лишний раз убеждают нас о том, что необходимо заботиться об окружающей среде. 7. Нерадивое отношение к человеческим ресурсам повлекло к огромным затратам незапланированных средств. 8. Согласно подписанного договора ей полагался отпуск через полгода. 9. В городе открыта школа по фигурному катанию. 10. В их выступлениях чувствовалась уверенность в победу. 11. Им руководила жажда в деятельности. 12. Уже появилась рецензия о новом фильме. 13. Мужество десантников вселяло страх противнику. 14. Докладчик отметил о недостатках работы министерства. 15. первоклассники уже отличают звук и букву. 16. Мать тревожилась о ребенке. 17. Следует уделять большое внимание на орфографию
Предмет: Українська мова, автор: dim10102806
Прочитайте уривок і визначте його тему і мікротеми

Товариш — це людина, пов'язана з кимось почуттям дружби, щирий приятель; однодумець, спільник: «Хоть ти і Грек, та цар правдивий, Тобі латинці вороги; Я твій товариш буду щирий» (І. Котляревський); «Хто ж не мріє мати вірного товариша й самому бути таким!» (О. Гончар). Усі похідні від нього мають саме цю семантичну основу: товаришка, товаришувати, товаришування, товариство та ін. Будь-кого товаришем не назвеш. Для цього в нас здавна існують слова пан, пані, панна, добродій, добродійка. Вони вживані як самі, так і з означеннями шановний, вельмишановний, поважний, високоповажний, ласкавий і под.

Слово пан має два значення: представник панівного класу і форма звертання, прийнята в суспільстві. Воно вживається в сімох слов'янських мовах — українській, білоруській, польській, чеській, словацькій, верхньолужицькій, нижньолужицькій. Наша мова розрізняє два зна­чення слова пан навіть граматично: пани — представники панівного класу і панове — множина при звертанні без­відносно до класової належності.

Деякі мешканці України, що досі перебувають у полоні облудних ідеалів радянської доби, категорично виступають проти слова пан як форми звертання. І посилаються при цьому на Тараса Шевченка, який «не любив панів», та на наявність у нашій мові слів на кшталт панщина, запаніти тощо. Але ж наш Великий Кобзар уживав пан та похідні від нього і в другому значенні — як форму ввічливого звертання. Наведу кілька прикладів за «Словником мови Шевченка»: Спасибі вам, панове-молодці, Преславнії запо­рожці, За честь, за славу, за повагу; Нехай вам, панове товариство, Бог допомагає; Панно, пташко моя! Панно, доле моя! Не соромся, дай рученьку, Ходім погуляймо; Цілую твою стару пані, твоїх молодих діточок; Вельми і вельми шановная і любая моя пані Мар'є Василівно!

Українська дорадянська література, листування діячів нашої культури є для нас належним дороговказом у виборі форм звертання. Наприклад, Леся Українка до своїх близь­ких подруг зверталася: «Дорога товаришко!» (до Ольги Кобилянської), «Товаришці на спомин» (вірш-звертання до Антоніни Макарової). У більш офіційній ситуації вживала слів добродію, добродійко, пане, пані. У запорізьких козаків у пошані було звертання пане товаришу!, панове това­риство!

Фальшивість слова товариш у звертанні до першої-ліпшої людини (це все одно, що кожну жінку називати високим ім'ям кохана) одразу викликала появу не зовсім рівноцінних, а то й цілком недоречних замінників: мужчи­но!, женщино!, дєвушко!, дамочко! (Мабуть, могли б дійти й до самице!, самчику!)

Отже, без вагань повертаймо те, що належить нам як спадок. Пан (пані) треба вживати перед прізвищем, ім'ям, назвою посади, перед службовим чи науковим званням: пане Петренку!, пані Катерино!, пане майстре!, пане інже­нере (професоре, лікарю)!, пані вчителько!, панно Лесю! Добродію! (добродійко) застосовуємо при звертанні без імені та прізвища: «Дякую Вам, добродію, за тепле слово!»