Предмет: Литература, автор: mibef20524

Федір Тютчев «Silentium!» аналіз вірша
\

Ответы

Автор ответа: maruak2017
1

Ответ:

Автор – Федір Тютчев

Рік написання – 1830

Рід – лірика.

Жанр – ліричний вірш.

Розмір – 4-стопний ямб

Римування – паралельне.

Тема вірша – збереження свого духовного світу від зовнішнього впливу, протистояння оточенню і збереження внутрішніх скарбів.

Провідний мотив: «Мысль изречённая есть ложь».

Сенс вірша «Silentium» в тому, що, намагаючись звалити на людей свої одкровення про життя душі, людина не досягне мети, все зіпсує .

Форма твору. Лаконічна, проста, легкість і плавність мовних зворотів; має ілюзію невимушеної розмови чи то з власною душею, чи то з аудиторією.

Настрій – піднесений, урочистий.

Художні засоби: риторичні запитання, оклики; епітети («базарвний шум», «промінь денний»), метафори («неправда дзвенить»); ніжна алітерація: «Їх оглушить зовнішній шум»

Композиція. Вірш має своєрідне обрамлення: поезія починається і закінчується тим самим дієсловом «мовчати». Вірш «Silentium» складається з 18 рядків, розділених на 3 секстини. Перша частина є закликом ліричного героя до читача: він велить йому мовчати, нікому не розкриваючи свою душу і свої сердечні пориви. Друга строфа аргументує ту позицію, яка висловлена ​​в першій – поет пояснює своєму читачеві, чому саме він вважає, що мовчання необхідно.

Нарешті, третя строфа показує, що може статися з людиною, яка зважиться оголити свою душу перед світом. Тютчев описує всі загрози, які чекають людину і говорить про те, що найкращим виходом буде все те ж мовчання, про необхідність якого йшлося в першій строфі. Таким чином, композиція є кільцевою.

ffff

У цьому творі поєдналися два мотиви: традиційна для літератури тема поета й поезії і тема кохання. Автор розглядає проблему, що турбувала ще поетів-романтиків: чи все підвладне мовному оформленню і вираженню, чи, може, є речі, які залишаються невисловленими?

ffff

Автор використовує прийом психологічного паралелізму. Людина і природа живуть за однаковими законами. Як не можуть зрозуміти зорі того, чому вони мають блищати і згасати у височині, так і людина не може і не повинна намагатися зрозуміти, чому почуття раптово виникають і так само раптово зникають: «Нехай в безодні глибини / І сходять, і зайдуть вони, / Мов зорі ясні уночі: / Любуйся ними і мовчи».

ffff

Світ людської душі у цій поезії – живий і опредмечений, він існує ніби поза людиною («любуйся ними» – тобто своїми чуттями – «і мовчи»).

ffff

Объяснение:

Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: тупаяшкольница
Помогите расставит знаки препинания, пожалуйста:)
Послышался стук лошадиных копыт о бревенчаты пол. По-видимому вывели из конюшен лошадей. Впоследствии Никитин заметил что когда садились на лошадей и выехали на улицу Масюня почему-то обращала внимание только на него одного. Он глядел на ее стройное тело сидевшее на гордом животном на цилиндр который не шел ейи делал ее старее чем она была. Даю себе честное слово что ничего не буду бояться и сегодня же объяснюсь с ней думал Никитин слушая ее.
Было полвосьмого время когда белая акация пахнет так сильно что кажется воздух стынет от запаха. В городском саду заиграла музыка и точас со всех сторон послышались смех и говор и хлопанье калиток. Встречные солдаты козыряли офицерам гимназисты кланялись Никитину и всем гуляющим спешившим в сад. А как мягки были и прекрасны на вид разбросанные в беспорядке по небу облака!
Выехав за город бежали рысью в течение получаса по большой дороге. Здесь конечно не пахло акацией не слышно было музыки. Зато пахло полем зеленели рожь и пшеница беспрестанно пищали беспокойные суслики. Куда ни взглянешь везде зелено лищь кое-где виднеются черные бахчи да вдали белеет полоса отцветающих яблонь.
Проехали мимо деревянных боен потом мимо пивоваренного завода обогнали толпу солдат музыкантов спешивших в сад.