"шпага Славута беркута" зверніть увагу на пейзаж у першому й останньому розділах повісті. Поясніть художні засоби та поясніть символіку пейзажу в цих уривках
Ответы
Відповідь:
Писала відповідь для іншого такого ж завдання
У першому і у останньому розділі пейзаж описано у вечірню пору. Навіть починаються ці розділи однаково: "Був вечір". Але у першому розділі автор описує вітер, а також холодні вогні неонових реклам, що наповнює розділ якоюсь напругою, створює тривожний, неспокійний настрій, передчуття чогось недоброго.
Зате в останньому розділі автор підкреслює, що було безвітря, будинки світилися обігрітим жовтим світлом. Світлом тепла, домашнього затишку, спокою. І на душі робиться так само тихо, радісно, спокійно. Опис вулиці, що стелиться білим сувоєм полотна, як опис чистої і широкої дороги в життя для кожного з тих дітей, що йдуть гуртом містом.
У цих описах автор використовує багато епітетів, що надає пейзажам відповідних емоцій: де тривожним, а де радісних. Порівняння вікон будинків з відхиленими дверцятами печей досить несподіване і разом з тим яскраве. Відчувається тепло цих вікон. А порівняння вулиці з розтуленими долонями і те, як автор застосовує при описі вулиці метафору (вулиця дихає) -дає відчуття, що вулиця, як і саме місто - це жива істота зі своїми думками, почуттями.
Пояснення:
Пейзаж у першому розділі Був вечір. Звичайний вечір з першим, дуже раннім і дуже лапатим снігом. Ліхтарі на дротах понад бруківкою гойдалися од вітру, і з ними разом гойдалися тіні на землі, і густа, мереживна, схожа на театральну, завіса снігу. Вгорі вона була біло-прозора, а низом, ближче до тротуарів, — зелена й синя від неонового, студенішого за сніг вогню реклами.... Сніг усе падав, і вулиця посвіжіла, поширшала од хрумкої, чистої пороші
Пейзаж у останньому розділі Був вечір. Синій зимовий вечір. Тіні на снігу — безвітря — як накреслені на ватмані химерні, незрозумілі знаки. Сьомий "Б" йде притихлим гуртом — не дбає про сніг, про гарний вечір, про вислизгану льодову доріжку на тротуарі...... Вулиця стелиться білим сувоєм полотна. Холодним і чистим. Будинки обігріті жовтим світлом, вікна — як відхилені дверцята печей. Вулиця дихає, вулиця — розтулена долоня міста, по якій можна прочитати його життя.