Question

есе на тему поведінка тварин​

Answer 1

Ответ:

ПОВЕДЕ́НИЕ ЖИВО́ТНЫХ, их спо­соб­ность со­вер­шать свои дей­ст­вия, реа­ги­ро­вать на воз­дей­ст­вия внутр. и внеш­них фак­то­ров. П. ж. оп­ре­де­ля­ет­ся как ге­не­ти­че­ски обу­слов­лен­ны­ми осо­бен­но­стя­ми ор­га­низ­мов, так и влия­ни­ем разл. ус­ло­вий сре­ды оби­та­ния в хо­де их жиз­не­деятель­но­сти. Ге­не­тич. ин­фор­ма­ция по­зво­ля­ет осу­ще­ст­в­лять спе­ци­фи­че­ские для ка­ж­до­го ви­да без­ус­лов­ные реф­лек­сы. Вро­ж­дён­ные, по­рой очень слож­ные фор­мы по­ве­де­ния, на­прав­лен­ные на удов­летво­ре­ние осн. био­ло­гич. по­треб­но­стей ор­га­низ­мов, на­зы­ва­ют­ся ин­стинк­та­ми. Все ос­таль­ные фор­мы по­ве­де­ния яв­ля­ют­ся ре­зуль­та­том обу­че­ния (нау­че­ния), оп­ре­де­ляю­ще­го­ся воз­дей­ст­ви­ем ок­ру­жаю­щей сре­ды (сум­ма­ция, при­вы­ка­ние, им­прин­тинг, ус­лов­ные реф­лек­сы, рас­су­доч­ная дея­тель­ность, ве­ро­ят­но­ст­ное про­гно­зи­ро­ва­ние и др.).

По­ве­денч. акт мо­жет за­пус­кать­ся клю­че­вы­ми сти­му­ла­ми, ко­то­рые яв­ля­ют­ся ви­дос­пе­ци­фич. раз­дра­жи­те­ля­ми для без­ус­лов­ных реф­лек­сов. Но по­ве­де­ние да­ле­ко не все­гда яв­ля­ет­ся ре­ак­ци­ей на раз­дра­жи­тель. Ес­ли ор­га­низм на­хо­дит­ся в со­стоя­нии го­тов­но­сти к к.-л. ви­ду дея­тель­но­сти (напр., к раз­мно­же­нию, что оп­ре­де­ля­ет­ся в пер­вую оче­редь спе­ци­фич. гор­мо­наль­ным фо­ном), то у не­го фор­ми­ру­ет­ся мо­ти­ва­ция. Она при­водит к раз­ви­тию це­ле­на­прав­лен­но­го по­ис­ко­во­го по­ве­де­ния, вы­ра­жаю­ще­го­ся в ак­тив­ном по­ис­ке со­от­вет­ст­вую­ще­го ей сти­му­ла (напр., по­ло­во­го парт­нё­ра). Ко­гда та­кой сти­мул най­ден, вы­пол­ня­ет­ся за­вер­шаю­щий акт (в дан­ном слу­чае спа­ри­ва­ние).

Вро­ж­дён­ные фор­мы по­ве­де­ния пре­об­ла­да­ют у бес­по­зво­ноч­ных. В по­ве­де­нии выс­ших бес­по­зво­ноч­ных при на­ли­чии слож­ней­ших ин­стинк­тов за­мет­ную роль мо­гут иг­рать при­об­ре­тён­ные ре­ак­ции. По­ве­де­ние од­но­кле­точ­ных ор­га­низ­мов про­яв­ля­ет­ся в осн. в ви­де так­си­сов – пе­ре­ме­ще­ний в сто­ро­ну раз­дра­жи­те­ля или от не­го; в ро­ли раз­дра­жи­те­ля мо­гут вы­сту­пать си­ла тя­же­сти, свет, хи­мич. ком­по­нен­ты сре­ды, темп-ра и т. д. Уже в этих слу­ча­ях про­яв­ля­ют­ся за­чат­ки ин­ди­ви­ду­аль­ной при­спо­соб­ляе­мо­сти – при­вы­ка­ние к сти­му­лу, спо­соб­ность вы­бо­ра пи­ще­во­го объ­ек­та и др. В по­ве­де­нии по­зво­ноч­ных ещё бо­лее важ­ное зна­че­ние име­ют ре­ак­ции, обу­слов­лен­ные ин­ди­ви­ду­аль­ным опы­том, по­лу­чен­ным в хо­де обу­че­ния. Про­шлый опыт фик­си­ру­ет­ся в ЦНС и мо­жет быть ис­поль­зо­ван в даль­ней­шем, что по­зво­ля­ет бы­ст­ро реа­ги­ро­вать на из­ме­не­ние ус­ло­вий су­ще­ст­во­ва­ния. У выс­ших по­зво­ноч­ных по­яв­ля­ет­ся спо­соб­ность пе­ре­но­сить ра­нее по­лу­чен­ную ин­фор­ма­цию на но­вые си­туа­ции, ви­до­из­ме­нять своё по­ве­де­ние. Спо­соб­ность ор­га­низ­мов за­по­ми­нать по­ве­де­ние по­зво­ля­ет им, напр., из­бе­гать бо­ле­вых ощу­ще­ний или по­вто­рять дви­же­ния, при­во­дя­щие к по­лу­че­нию пи­щи, у птиц и мле­ко­пи­таю­щих осу­ще­ст­в­лять слож­ные фор­мы груп­по­во­го об­ще­ния, про­яв­лять эле­мен­ты рас­су­доч­ной дея­тель­но­сти и т. д.

Реа­ли­за­ция тех или иных форм по­ве­де­ния ор­га­низ­мов в зна­чит. сте­пе­ни за­ви­сит от био­ло­ги­че­ских рит­мов – цик­лич. про­цес­сов, про­те­каю­щих в жи­вых сис­те­мах. Напр., в те­че­ние су­ток про­ис­хо­дит ре­гу­ляр­ная сме­на пе­рио­дов сна и бодр­ст­во­ва­ния. Го­дич­ные или се­зон­ные рит­мы про­яв­ля­ют­ся в яв­ле­ни­ях ми­гра­ций и ко­чё­вок, зим­ней и лет­ней спя­чек, в по­строй­ке гнёзд и нор; у мн. жи­вот­ных с ни­ми свя­за­ны пе­рио­ды раз­мно­жения.

Answer 2

Ответ:

Багато форми поведінки мають генетичний компонент, це результат дії природного відбору, який створив організм, поведінка якого адаптивно у звичайній йому середовищі. Однак немає підстав дотримуватися дихотомічної схеми «надбане чи вроджене». Оскільки нічого для будь-якого поведінки необхідні зміни і гени, й зовнішня середовище, проблема «спадковість чи середовище» - це псевдопроблема. Ми не маємо способу дати точне визначення інстинктивного поведінки у онтогенетическом аспекті, який противопоставлялся б філогенетичному.

Питання «спадкоємності та середовищі» не псевдопроблема. Річ у тім, що багато видоспецифических поведінкових актів, які проявляються у досить повної формі з першого рази, й, очевидно, лише з великими труднощами піддаються зміни в онтогенезі. Легко можна змінити можливість появи і частоту таких актів, але вони тривають, здійснюються у своїй видоспецифической формі. Начебто немає переконливих доказів не хочуть, щоб називати такі акти «інстинктивними». Під час такої - формулюванні інстинктивне поведінка можна розглядати не як жодну з гілок дихотомії «врожденное-приобретенное», бо як одне із кінців континууму, що заповнює проміжок серед тих актами, які купуються шляхом навчання, і тих, специфічність яких немає обумовлена научением.

У онтогенезі інстинкту научению може належати вирішальна роль. Проте специфічність подразників, викликають даний акт, і повнота реакції з першого прояві все-таки змусять нас класифікувати таку як інстинктивне. Візьмемо приміром колюшку, вирощену за умов депривації.

Вона вибірково та з усією повнотою здійснювати агресивні демонстрації відношення до моделі з яскравим червоними черевцем. середовищні чинники, включаючи специфічне навчання, можуть бути дуже важливі у розвиток рухових координаций, вміння плавати. Роботи зорової системи. Але ці чинники що неспроможні пояснити виборчої специфічності реакції риби на подразник із червоною нижньої половиною, а чи не інші моделі. Для інстинктивного поведінки критично важливою представляється що ця специфічність, що виявляється в належних умовах.