Поставте розділові знаки.
1.Минають роки і віки усе спливає хвилями ріки й життя нові нам ставить теореми. 2.Яка б хвилина не була гірка ти пам’ятай хтось завжди допоможе. 3.Юлькові приємно він говорив про речі яких Лілі навіть не знала і почував себе першовідкривачем учителем. 4. Те що ми знаємо – обмежене а те чого ми не знаємо нескінченне. 5. Мелодійний спів пташки був немов насичений світлом воно пульсувало в її щебетанні і можна було подумати що то саме світло співає щасливим голосочком синиці. 6. Людина прагне знати і як тільки в ній згасає жага до знань вона перестає бути людиною.7. Що сіялось те нині зеленіє а що цвіло то нині одцвіта. 8. Де на круті й високі хвилі ударять звечора дощі там ходять хмари посивілі і глоду хмуряться кущі.
Ответы
Объяснение:
Минають роки і віки - усе спливає хвилями ріки, й життя нові нам ставить теореми. 2.Яка б хвилина не була гірка, ти пам’ятай хтось завжди допоможе. 3.Юлькові приємно, він говорив про речі яких Лілі навіть не знала і почував себе першовідкривачем учителем. 4. Те що ми знаємо – обмежене , а те чого ми не знаємо - нескінченне. 5. Мелодійний спів пташки був, немов насичений світлом, воно пульсувало в її щебетанні і можна було подумати, що то саме світло співає щасливим голосочком синиці. 6. Людина прагне знати , i як тільки в ній згасає жага до знань вона перестає бути людиною.7. Що сіялось те нині зеленіє , а що цвіло то нині одцвіта. 8. Де на круті й високі хвилі ударять звечора дощі, там ходять хмари посивілі і глоду хмуряться кущі.
Відповідь:
1.Минають роки і віки, усе спливає хвилями ріки, й життя нові нам ставить теореми. 2.Яка б хвилина не була гірка, ти пам’ятай: хтось завжди допоможе. 3.Юлькові приємно: він говорив про речі, яких Лілі навіть не знала, і почував себе першовідкривачем учителем. 4. Те, що ми знаємо, – обмежене, а те, чого ми не знаємо, нескінченне. 5. Мелодійний спів пташки був немов насичений світлом: воно пульсувало в її щебетанні, і можна було подумати, що то саме світло співає щасливим голосочком синиці. 6. Людина прагне знати, і, як тільки в ній згасає жага до знань, вона перестає бути людиною.7. Що сіялось, те нині зеленіє, а що цвіло, то нині одцвіта. 8. Де на круті й високі хвилі ударять звечора дощі, там ходять хмари посивілі і глоду хмуряться кущі.
Пояснення: