ПОМОЖІТЬ БУДЬ ЛАСОЧКА ДУЖЕ ПРОШУУУУУ!!!!
Ответы
"Е, ні, який же він худющий.
Опецькуватий… А то ж ніби й волосся було русяве, а це потемніло". - "Це ж не Митько!… Приятель його, Сергій."
"Ет, тобі аби смішки. Несерйозна ти
людина.
"Спиш! Йому довірили пост, а він спить… Та як ти міг! А якби це на війні?! Хіба з таким підеш у розвідку?!" "Мені нічого було відповісти.
Приголомшений, картаючи себе за негідний вчинок, я принишк у курені… Мене пік сором: ну як, як я, нещасний, міг заснути! Підвів товариша, втратив його довір'я. Горе мені!"
"Докори совісті люто вгризались у моюдушу, шматували її на дрібні клаптики.
"Вмить я пройнявся відчуттям власної мізерності, і несподівані мислі зароїлись у голові: "Ну що я, - думалось мені, - у порівнянні хоча б із оцим деревцем? Якась комаха! А в порівнянніз цілим лісом? Якийсь мікроб. А в порівнянні з земною кулею?"
"А зоологія, по твоєму краща? Я
одного разу поглянув у підручник - там якісь кишковопорожнинні, гадюки - брилота олна!… Маєш бажання. то й читай собі, скільки влізе. "Куди, ти що… Назад! Ти що,
збожеволів! Щоб під воду затягло? Як дурне теля? Не здумай лізти! - тягнув я його [Митька] що було сили.
"Але ж не ризикувати життям!"
Объяснение:
"О, - полегшено зітхнув я. -Оце я тебе пізнаю. А то аж злякався спершу. Звідки, думаю, такий запал." (Сергій про Митька) "... Вхопившись рукою за поручні, Митько став так вигицувати, підкидаючи ноги, що аж дошки піді мною заходили ходором, і місток затрусивсь іще дужче. Добряче спітнівши, зате наочно довівши мені, що боятися нема чого, Митько зрештою вгамувавсь, і ми заглибились у ліс." "Зоологї? Ти що, здурів? Мало тобі колекції, мало тобі ботаніки, мало тобі нашої вчительки? Забув, як ти сам зії уроків тікав?" "I голова ж у тебе, Митько." "Удень ми тільки й сиділи над книжками, сперечались, робили pізноманітні припущення і бігали до бібліотеки... Митько склав декілька таблиць і заучував їх напам'ять..." "Але ж головний у нашій експедиції ти." "Взагалі мушу визнати: голова в мого друга працювалa із колосальною швидкістю і, бувало, не встигав він бодай до половини висловити якусь думку, як у нього вже народжувалася друга, а то й третя, зовсім протилежна. Однак далеко не всі з них можна було назвати pівноцінними чи просто вдалими." "I взагалі у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком."