що Михайлик цінував у бабусі
Ответы
Відповідь:
Михайлик цінував у бабусі її лагідну вдачу: це видно з того як він описує те. як бабуся доглядає садок; як бабуся не гримає на дідуся за те, що він на базарі хильнув лишнього і замість коня купив кобилу, та ще й норовисту, а лише жартує з того; бабуся ніколи не сварилася і не вживала лайливих слів.
Пояснення:
цитати;
Мiж яблунями снує бабуся i її тiнь. Обличчя в бабунi зараз таке, наче вона молиться. Це тому, що вона дуже любить сад, доглядає i уболiває над ним, кожна в ньому нащепа мiцно перев'язана стьожками, видертими iз рукавiв її сорочок.
докiрливо говорить бабуся, яка нiколи чорта не назве своїм iм'ям, а тiльки — Гнатом-безп'ятком або тим, хто в греблi сидить
Ми всi четверо чимдуж подалися до стаєнки. Дiдусь вивiв звiдти вчорашнього коня, який сьогоднi, на тверезi очi, чогось став кобилою.
— То що ти, Дем'яне, скажеш на це? — бабуся почала рукою витирати сльози смiху.
— Обмiнна! — тiльки й вимовив дiдусь, i тут уже почали реготати ми втрьох: бабуся, мама i я.
Я нiколи не бачив дружнiших людей, як мої дiди. В селянствi, та ще в нестатках, усього доводилось менi надивитись i начутись. Але жодна крихiтка житейського бруду не виповзла з двору моїх дiдiв, недобре слово з їхнiх уст не торкнулося жодної людини....
Недовго пережила його й дружина: тяжко засумувавши, вона злягла, а коли почула свою смертну го-дину, пiдвелася, сама вибiлила стiни, помастила долiвку, принесла з городу прив'ялих чорнобривцiв, куп-чакiв i панiстки, розкидала по хатi i звелiла увечерi скликати рiдню.
При поганенькому, бензином заправленому, слiпаку востаннє вечеряла зi своїм родом бабуня. I хоча її думи i очi вже летiли у небо, нiхто не вiрив, що вона прощається з свiтом: адже i мастила, i прибирала сьо-годнi в хатi, i нiчого, крiм душi, не болiло в неї... Та, напевне, бiль душi — найстрашнiший бiль. Через день бабуню поховали поруч з дiдусем. Рiдня i осiннiй день плакали над її могилою, а з цвинтарної грушi в мо-гилу впала грушка. Напевне, для того, щоб бабуня й на тому свiтi садила сади...