ДОПОМОЖІТЬ написать твір "Чи можливий сучасний світ без війни 2,5 сторінки
Ответы
Ответ:
Київ-2007
Мені здається, що ще з раннього дитинства я знала відповідь на це запитання. Я завжди була прихильником вічного миру на Землі. Для мене мир був єдиним засобом і метою існування світу. Мені ще не було 5 роки, коли я потрапила до дитячого музичного театру Peace Stars, де брала участь у виставі Ліхтарики Миру (Peace Lanterns). Вже тоді ідея миру була навколо мене і у моєму серці. Ми їздили по країні і за кордон з виставою про мир та світову дружбу. Ми створювали своїми руками маленькі паперові ліхтарики зі запаленими свічками всередині, і ввечері пускали їх по Дніпру. Ми вірили, що кожна людина, яка побачить ці ліхтарики зупиниться, прочитає наші гасла про мир та задумається про своє життя, навколишнє середовище, і стане добрішою та миролюбнішою. Так і весь світ по ланцюжку стане кращим. Тільки у всезагальній любові та мирі люди будуть щасливими.
Все здавалося таким простим! Але тоді я не уявляла що таке війна. Пізніше з тим же театром я відвідала Японію. Ми поїхали до Хіросіми, побували у музеї жертв бомбардування Хіросіми. Зали музею були заповнені фото, листами, картинами та атрибутами трагедії, музика з криками доповнювала атмосферу. Віяло холодом, страхом...Тремтіли руки і сльози котилися на щоки...Підсвідомість просто не могла переварити стільки інформації, фото документів, стільки болю, жаху, співчуття!!! А дзвін дзвонів краяв мою душу на тисячі шматочків болю. Саме там вперше у житті я зіштовхнулася з правдою війни - війни життя і смерті, війни почуттів...
Мені тоді було лише 8 років і дитяча підсвідомість поклала все побачене і почуте у закуток. Хоча, дивлячись новини по телевізору, ця ж сама підсвідомість будувала паралелі можливого з тим, що вже трапилося. Невже люди такі жорстокі? Невже таке може трапитися і з моєю родиною, країною? Невже тисячі життів - це лише статистика?
Вже в старших класах, читаючи Л. Толстого „Війна і Мир”, я почала зіставляти два поняття - війну та мир. Для мене війна та мир як ніч і день, як чоловік і жінка, як добро і зло. Поняття зовсім різні, але пов’язані невидимою ниточкою. Війна і мир - це одне ціле - як дві половинки яблука. Це як дві половинки обличчя: вони схожі і мало хто знайде різницю між причинами такої схожості, але посмішка правої половинки обличчя завжди заставляє рухатися м’язи лівої половинки. Так пов’язані мир і війна: війна все спустошує, мир все відновлює; війна знищує все живе, мир відроджує. Все розвивається в повній взаємозалежності, розвивається і доповнює одне óдне. Ніхто не буде сперечатися, що для того, щоб збудувати новий будинок, треба зруйнувати старий, зрівняти його з землею. Тільки так можна закласти рівний, міцний фундамент новобудови.
На вершині однієї гори у довгому чорному вбранні сиділа війна, в точно такому, але в білому вбранні, на іншій горі сидів мир. Вони вели наукову дискусію. Маленькі люди тихо спостерігали за тим, відбувалося. Доля їх життів та душ залежали від результату дискусії.