Предмет: История, автор: bonterhelena

Як укладався шлюб? Якою була селянська сім'я в середньовіччі?​

Ответы

Автор ответа: odarka54
1

Ответ:

В епоху Середньовіччя шлюб вважався справою, яка залагоджувалася між двома родинами й перебувала під опікою церкви. Ця опіка виявлялася в намаганні церкви керувати укладанням шлюбів. Існували спеціальні вимоги, яких слід було дотримуватися, щоб шлюб вважався законним. Вони стосувались церемонії заручин, посагу нареченої, попереднього оголошення дати весілля, висловлення взаємної згоди в присутності священика та інших свідків. Церква забороняла одружуватися ченцям, а з XI ст. — і католицьким священикам. Не схвалювався також шлюб зі студентами, вояками чи слугами, поки вони не відкриють власну справу й не матимуть джерела прибутку.

Як правило, і міські, і сільські дівчата виходили заміж приблизно в 16 років. Однак траплялися випадки, коли наречена була молодшою, та й пізні шлюби також не були дивиною. Наприклад, флорентійський купець міг видати свою доньку заміж і в 24 роки. Зазвичай, чоловік був старшим за дружину, деколи на 20 і більше років, адже він на час одруження мусив мати засоби для забезпечення сім’ї. Але й жінка, виходячи заміж, отримувала придане. Його розмір залежав від статків її родини.

Объяснение:

Похожие вопросы
Предмет: Литература, автор: dnipro2633
Предмет: Математика, автор: UtenNavn
Предмет: Литература, автор: Leksa1509
Прочитайте стихотворение А.С. Пушкина ,, Зимнее утро ". Найдите в стихотворении цитаты, передающие мысли, чувства и переживания лирического героя. Мороз и солнце; день чудесный! Еще ты дремлешь, друг прелестный – Пора, красавица, проснись: Открой сомкнуты негой взоры Навстречу северной Авроры, Звездою севера явись! Вечор, ты помнишь, вьюга злилась, На мутном небе мгла носилась; Луна, как бледное пятно, Сквозь тучи мрачные желтела, И ты печальная сидела – А нынче… погляди в окно: Под голубыми небесами Великолепными коврами, Блестя на солнце, снег лежит; Прозрачный лес один чернеет, И ель сквозь иней зеленеет, И речка подо льдом блестит. Вся комната янтарным блеском Озарена. Веселым треском Трещит затопленная печь. Приятно думать у лежанки. Но знаешь: не велеть ли в санки Кобылку бурую запречь? Скользя по утреннему снегу, Друг милый, предадимся бегу Нетерпеливого коня И навестим поля пустые, Леса, недавно столь густые, И берег, милый для меня.