ДАЮ 20 БАЛОВ!!! твір на тему кобзареве слово живе (за творчістю Т. Шевченка)
СРОЧНО!!
Ответы
Вічність підвладна лише геніям. І першому з них – безсмертному Тарасу Шевченку, доля якого нерозривно пов’язана з долею народною, а його устами говорить сама Україна.
В ці березневі дні в рамках Шевченківських читань районною бібліотекою було проведено ряд заходів, присвячених Великому Кобзарю.
Даниною пам’яті і шани людині, талантом якої наше рідне слово піднесене на олімп вселюдської слави і величі стала і Інтернет – година поезії «Кобзареве слово вічне», проведена для користувачів в Інтернет – центрі бібліотеки. Нікого не залишили байдужими поетичні рядки, сповнені гарячої, вірної і незрадливої любові до знедоленої України, прозвучали в неперевершеному виконанні майстрів слова з Інтернету.
Для відвідувачів бібліотеки було проведено перегляд матеріалів оригінально і мистецьки оформленого краєзнавчого куточка, що знайомить з літописом життя Кобзаря, якому довелось зазнати багато мук і болю, та досягти вершин людського духу.
Багатьох читачів зацікавили експонати куточка, що розповідають про перебування поета на Драбівщині, зокрема, у Мойсівці, він знайшов і «щиру правду», і «слово ласкаве», і , можливо, омріяну славу. Цікаві і маловідомі подробиці з життя Тараса, список літературно – мистецьких творів Шевченка, пов’язаних з перебуванням у нашому краї, літературу про це містить бібліографічний покажчик «Шевченко і Драбівщина», що буде корисним молоді, учителям, всім любителям історії і краєзнавства.
На книжковій виставці «Ім’я, благословенне у віках», знайшли яскраве висвітлення найновіші видання творів Кобзаря, багатогранна, часом навіть суперечлива література про нього, мистецька спадщина Генія, що є яскравою сторінкою українського малярства.
Всі ми на вічнім шляху до Шевченка. Кобзар для нас – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть, з чого в цей важкий час черпають сили і надії, що є символом незнищенності України. Тому, як ніколи, актуально звучить нині його заповіт:
«Свою Україну любіть,
Любіть її … во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.»