Question

Есе на тему життя селян кріпаків наддніпрянської України

Терміново потрібно!!!

Answer 1

Объяснение:

Історія повсякдення є важливою віхою у

розвитку науки про суспільство. Вивчення

минулого повсякденності уможливлює глиб-

ше проникнути в історичний процес, по-ново-

му поглянути на нього передусім завдяки

тому, що вивчається досвід пересічних людей,

звичні, повсякденні практики поведінки, які

раніше залишалися не поміченими через свою

очевидність і буденність. Одні науковці вивча-

ють селянську минувшину на соціально-еко-

номічному й політичному тлі, у взаємозв’язку

з іншими важливими суспільними подіями,

масовими народними рухами тощо. Інші —

поступово вводять минуле селянства в мікроіс-

торичну перспективу, маючи за об’єкт різні

проблеми економічної, соціальної, культурної

та релігійної його сфери.

У цій статті спробуємо визначити здобутки

і перспективи у вивченні повсякденного жит-

тя селян Наддніпрянської України в порефор-

мений період, розглянемо окремі теоретичні

складові проблеми. Оскільки дослідження

різних аспектів їх буття має свою історію

(хоча у більшості праць термін “повсякдення”

не вживався), доцільно простежити нагромад-

ження відповідних знань.

Останнім часом українські науковці все

більше звертають увагу на теорію повсякден-

ності. Визнається той факт, що не існує її єди-

ної концепції й чіткого визначення. За слова-

ми О. Удода, “історія повсякденності — це

насамперед процес олюднення побуту, психо-

логізація щоденного життя, ставлення люди-

ни до побутових проблем, до влади, держави і

суспільства в цілому через призму особистіс-

ного сприйняття умов життя”1. На думку

В. Марочка, повсякденність є лише одним з

методів вивчення соціальної історії, хоча пос-

тає у якості самих відповідних відносин. У

зв’язку з цим селянство для історика є теоре-

тичною узагальнюючою категорією для

з’ясування специфіки суспільного розвитку, а

також не просто соціальною групою, а спе-

цифічним способом життя2. О. Коляструк мо-

тивує вивчення повсякденності тим, що остан-

ня поєднує в одне ціле різні прояви діяльності

людини — приватне життя з публічним,

утилітарно-прагматичні дії з ідейними та мо-

рально-етичними виборами, побутові аспекти

життя з трудовою діяльністю, групові й вікові

інтереси із загальносуспільними, локальні

події вписує у загальнодержавні, буденні на-

строї трансформує у ментальні характеристи-

ки тощо3. У центрі інтересів дослідника має

перебувати конкретна людина, поведінка,

звички, манери і світогляд якої можуть бути

типовими для цілої соціальної групи або пев-

ного середовища (парафія, село, родина)4.

У процесі опису всієї багатогранності тих

процесів, що відбувалися на селі, історія особ-

ливо взаємодіє з антропологією, етнографією,

психологією, лінгвістикою, культурологією

та іншими науками. Важлива роль відводить-

ся соціальній психології в плані виявлення

настроїв, причин поведінки і дій різних груп

селянства, сприйняття ним навколишнього

світу, його реакції на найважливіші суспільні

процеси і явища. Роль соціології виявляється

у вивченні таких аспектів, як праця селян, їх

побут, сім’я, особистість, образ і якість жит-

тя, ціннісні орієнтації, потреби, інтереси, міс-

це в соціальній структурі суспільства тощо.

Застосування методики історичної демографії

сприяє вивченню буття сільського населення.

(динаміки чисельності, змін його складу, роз-

селення і густоти, міграцій, народжуваності й

смертності, стану здоров’я, хвороб і т. д.).

Повсякдення включає в себе надзвичайно

багато різних аспектів, що ускладнює визна-

чення меж предмета його дослідження. Зокре-

ма під час вивчення щоденного життя селян

аналізуються: 1) буденні відносини їх із чи-

новниками, інтелігенцією, дворянами, духо-

венством, міщанами, національними менши-

нами, а також й у власному середовищі;

2) розмежування всередині соціальної групи;

3) долі окремих людей і конкретні події, які їх

стосуються; 4) повсякденні турботи і тривоги;

5) уявлення й ідеї, освіченість. 6) родинні від-

носини; 7) щоденна праця, її умови, сприй-

няття аграрних перетворень та ставлення до

землі; 8) дозвілля і відпочинок; 9) релігійно-

міфологічна сфера буття; 10) їжа й напої;

11) житло; 12) одяг та взуття; 13) санітарно-

гігієнічні особливості; 14) роль традицій і зви-

чаїв у повсякденності; 15) неординарні й звич-

ні вчинки; 16) злочини та покарання. Список

можна продовжувати і далі.

Цілісно повсякдення селянства не дослід-

жувалося, але висвітлення окремих аспектів

цієї проблеми має свою історію. Зокрема до-

революційні історики, економісти, етнографи,

правознавці, діячі земств вивчали не тільки

господарювання на селі, досвід ведення земле-

робства та інших галузей сільського госпо-

дарства, їх агротехнічну оснащеність, а й со-

ціальний аспект, різні сторони селянського

буття.