Предмет: Қазақ тiлi, автор: milkgudek10

пожалуйста помогите эссе алтын күз 90 слов

Ответы

Автор ответа: toiimbetovaaziza

Ответ:Алтын күз келді. Жапырақтар сарғайып, жерге түсіп жатыр. Жерге сары кілем төсеп қойғандай жұп-жұмсақ болып тұр. Күз мезгілін «алтын күз» деп айтатын себебіміз айналаның бәрі сары түске боялғандай. Күз мезгілінде бидай, тары, күріш, сұлы арпа дақылдары піседі. Маған күз мезгілі ұнайды. Айнала қандай тамаша десеңізші!

Ағаштардың сары, қызыл, қоңыр жапырақтары — күздің айрықша белгісі болып келеді. Ағаштардың жапырақтары сарғайып түсіп шөптер де қурап қалған.Егіншілер астықтарын жинап алып, қыстың қамына кірісіп те кетті.Осы бір табиғаттың тылсым дүниесіне таң қаласың. Сары жапырақ қоңыр салқын ауа-райы, жабырқаулы көңіл-күй, қара суық жер күзге тән қасиет. Неткен ғажап көрініс . Менің жаныма ең жақын осы бір күз мезгілі. Адам қандай болсын бір кез-келген адамның ойларында қазір күздің сарыны байқалады. Сөйтіп табиғат адамға осылай да әсер етеді екен-ау.

Объяснение:5 алатының сөзсіз.

Предыдущий вопрос

Следующий вопрос

Похожие вопросы

Предмет: Английский язык, автор: respydakov

Составить рассказ на английском языке Магическая перчатка

1 год назад

Предмет: Русский язык, автор: cheblukovatany

как отличить винительный падеж с вопросом "что" от именительного

1 год назад

Предмет: Українська мова, автор: doc0857

ПЛАН ДО ТЕКСТУ
Осіннього ранку ліс зачаровував мене своєю незвичайною тишею та чистим повітрям, яке наповнює магічною силою.
Стежки переплітались, мов лабіринт, поки не занесли мене до самотнього дерева, що височіло та потягувало свої могутні гілки до самого неба. Придивившись, я побачив дятла. Він шалено вистукував, немов би хотів зробити дупло за хвилину. Я тишком пішов, бо не хотів налякати чимось стурбованого, на мій погляд, птаха. Раптом я наштовся на маленький та колючий клубочок. То був їжачок, він насторожився, буцімто я хотів його потривожити. (Це миле створіннячко збирало гриби). Якась несамовита іскорка радості спалахнула в душі, я продовжив свій шлях. Ідучи я помітив, що золота Осінь не забула про цей ліс, своїм чарівним пензликом фарбувала всі листочки у різнокольорові барви. Здавалося, наче самі дерева відчували цей незабутній настрій. Навіть небо не було таким похмурим, як усі минулі дні. Хмаринки з легкістю кружляли у небі, а саме небо посміхалося і бажало усього приємного. Сонце обіймало своїми промінцями землю, але не гріло.
Швидко промайнув час і я повинен був повертатися до дому. Я палав бажанням відвідати цей ліс знову і знову.