12 речень з прямою мовою з художньої літератури
Ответы
1. "Земля найкраще пахне восени", — говорив сам до себе Тимофій (м. Стельмах).
2. "А що коли з ним насправді сталась якась небезпечна пригода?" — думав хлопець (О. Донченко).
3. "Позволь, чесний батьку, — заговорила Мирослава тремтячим голосом, — сказати поперед усього, що син твій живий і здоров" (І. Франко).
4. Писав на фронт хлопчина лист малою щирою рукою: "Татусю рідний, приїзди, бо я давно тебе не бачив. Повільно йдуть твої листи, і мама нишком, знаю, плаче..." (В. Крищенко)
5, 6, 7.
— Про що ти думаєш синку? — озвалася до нього з призьби баба Докія.
— Та думалося мені, матінко, про вірність людську.. Про те, що люди, коли мають щастя, то не цінують його, а коли втрачають, то плачуть. Таким би та вашого терпіння і віри, — відказував Береговець.
— Без терпіння і віри немає життя, синку. Якщо їх немає в серці людському, все йде прахом — багатство, достаток і сімейне благополуччя (І. Цюпа).
8. "Добре кажеш, — зауважив гетьман, — не раз чоловік робить не те, що хоче, а що мусить" (Б. Лепкий).
9. "Нащо жити? — стогне ліс. — Стільки смутку, стільки сліз" (Олександр Олесь)
10. "Ще б ми стільки прочитали, як ти, — докинула Василина і пояснила подрузі: — Взимку цілі ночі просиджує над книжками" (О. Гончар).
11, 12
"З простим людом треба бути, дочко, дипломатом, а не махати батогом". — "Можливо, — сказала на те Софія, — але не добрим дядьком, який дипломатію плутає з безхребетністю і потакає ледарям і тунеядцям" (К. Мотрич).