Борис Евгеньевич Патон внесок у розвиток і становлення в физике
Ответы
Ответ:
Розпочалася вона 1904 року, коли директор Київського політехнічного інституту Імператора Олександра ІІ Костянтин Олександрович Зворикін запросив молодого професора Імператорського Московського інженерного училища шляхів сполучень Євгена Оскаровича Патона працювати в КПІ. На той час Євген Оскарович уже був відомим вченим-мостобудівником, автором знаменитого двотомника «Залізні мости», мав чин колезького радника, був удостоєний ордена Анни 3-го ступеня «в награду подвигов, совершаемых на поприще госслужбы».
Рішення переїхати в Київ стало доленосним як для родини Патонів, так і для української промисловості, науки та освіти. Талант Євгена Оскаровича поєднувати якості організатора, вченого і викладача відіграв визначальну роль в подальшій долі КПІ. Його система підготовки інженерів нового типу, яка ґрунтувалася на тріаді «Наука – Виробництво – Кадри!», вивела КПІ на рівень провідних вищих навчальних закладів Російської Імперії. За радянських часів ця модель елітної інженерної освіти отримала назву фізико-технічної.
photo
Через усю свою історію КПІ зберігав цю патонівську модель як визначальну з нею він залишається і дотепер.
На початку роботи в КПІ Євгена Оскаровича вразила так звана умоглядність викладання, коли студентам все пояснювали на словах, без предметної демонстрації. І тому, ставши в жовтні 1906 року деканом інженерного відділення, він доклав багато зусиль для відкриття нових лабораторій, обладнання навчальних кабінетів наочними посібниками, запрошення відомих професорів і вчених. І вже наступного, 1907 року на інженерному відділенні було шість спеціалізацій: архітектура, гідротехніка, залізниці, мости, санітарна техніка, земсько-міська справа.
Окремою великою заслугою Євгена Оскаровича Патона було створення і подальший розвиток Інженерного музею КПІ – прообразу нинішнього Державного політехнічного музею України. Інженерним музеєм він керував упродовж семи років – з 1905-го по 1912-й. Саме Євген Оскарович розробив каталог експонатів, що стали надбанням музею. На той час їх було 1 200. З його ініціативи музей був органічно інтегрований у навчальний процес. Під час лекцій викладачі користувалися моделями та зразками для наочного пояснення студентам складних з’єднань, зарубок, вузлів і різних конструктивних частин. А студенти мали змогу самостійно вивчати складні конструкції під час студіювання спецкурсів та виконання курсових проєктів і завдань.