Предмет: История, автор: Maashyaaa

назвіть основні лінії точки площини небесної сфери​

Ответы

Автор ответа: vikamazursmile
1

Ответ:

Прямовисна лінія

Зеніт і надир

Математичний горизонт

Вісь світу

Полюси світу

Небесний екватор

Точки сходу і заходу

Небесний меридіан

Полуденна лінія

Точки півночі і півдня

Екліптика

Точки рівнодення

Точки сонцестояння

Вісь екліптики

Полюси екліптики

Объяснение:

Предыдущий вопрос
Следующий вопрос
Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: ksyuprokhorova
как пишется пред...юньский
2 года назад
Предмет: Русский язык, автор: innagogsadze
1) найдите слова в переносном значении (указать вид тропа)2) к одному слову подобрать синонимы и определить их тип 3) к одному слову подобрать антомим и определить его значение4) определить стиль анализируемого отрывка5) найти книжные, разговорные, просторечные, диалектные, высокие и др. Слова6) найти устаревшие слова7) найти фразеологизмы8) найти иностранные слова и старославянизмы.

Из числа всей ее челяди самым замечательным лицом был дворник Герасим, мужчина двенадцати вершков роста, сложенный богатырем и глухонемой от рожденья. Барыня взяла его из деревни, где он жил один, в небольшой избушке, отдельно от братьев, и считался едва ли не самым исправным тягловым мужиком. Одаренный необычайной силой, он работал за четверых – дело спорилось в его руках, и весело было смотреть на него, когда он либо пахал и, налегая огромными ладонями на соху, казалось, один, без помощи лошаденки, взрезывал упругую грудь земли, либо о Петров день так сокрушительно действовал косой, что хоть бы молодой березовый лесок смахивать с корней долой, либо проворно и безостановочно молотил трехаршинным цепом, и как рычаг опускались и поднимались продолговатые и твердые мышцы его плечей. 


Помогите пожалуйстаааааааааааааа
2 года назад
Предмет: Українська мова, автор: elenalapaj
Пожалуйста помогите нужно поменять прямую речь на непрямую
Що по собі лишаєш, людино?
Вони пливуть річкою. Краса така, що Івасю хочеться плака
ти. На лівому березі піднімається дубовий гай: спочатку дуби
великі й товсті, а далі меншають. Останні — зовсім маленькі.
Івась пристає до берега, і ось вони вже йдуть гаєм.
— Бачиш, Івасю, оті перші дуби твій дідусь посадив, коли на
родився твій татко, а потім щороку саджав нові. Восени збирав
жолуді, а навесні — саджав. Щось приймалося, а щось ні. А потім
уже з татком твоїм сюди приходив. А ці вже твій татко посадив,
коли ти народився. Їм стільки років, скільки й тобі. Бачиш,
який гай піднявся за скільки років. Люди по гриби ходять.
Скільки разів чула: «Де збирали? В Івановому лісі».
— Бабуню, а я можу посадити свої дубочки весною?
— Ну, певно, що можеш! У жовтні приїдемо, назбираємо жо
лудів, а навесні посадиш.
Вони йдуть далі. Але що це? Увесь берег за стежечкою
встелено сміттям: залишки якихось вогнищ, трапез, незліченна
кількість кульків і пакетиків. Під самим цвинтарем купи буді­
вельного сміття, а поверх нього — стара апаратура, бите скло.
Бабуся зупиняється й схвильовано запитує:
— Це що таке, Івасю! Хто це зробив?
— Це, мабуть, туристи — вони тут ціле літо жили, а це, —
Івась показує на гору сміття біля цвинтаря, — хлопці бачили, як
з дачі депутата вивозили. Ну, того, що ліс прихапав.
Увечері вже бабуся з онуком сідають на ґанку. Небо, усіяне
зорями, нахиляється низенько­низенько, а Чумацький Шлях,
здається, починається з їхнього двору.
— Бабуню, подивись! Зорі то гаснуть, то спалахують, і так без
кінця­краю!
— Так, Івасю! Бачиш, засвітилася зірочка — то людина наро­
дилася. А ось пролетіла по небу й погасла — значить, померла
людина. Бачиш, яку яскраву дорогу залишила. Значить, і люди­
на була така ж — яскрава, як зоря.
Бабуся задумалася, а Івась міцніше притулився до неї.
— Бабуню! Ти говорила, що Господь кожному долю пише.
Але ж не кожна людина добра? Чому Господь не робить усіх
добрими, чесними й розумними? Який би тоді світ був гарний!
— Та ж над людиною не тільки Господь трудиться, але й ди­
явол. Господь завжди дає людині вибір, і то вже сама людина
має думати, у яку воду ступати — у чисту чи каламутну.
Івасик дивиться на бабуню широко розкритими очима, у яких
відсвічуються зорі.
— Бачиш, Івасю, людина по­різному життя може прожити,
різний слід по собі залишити. Можна занапастити своє життя,
як дядько Броник; можна жити, як той недоторканний, що зава­
лив сміттям дорогу до цвинтаря. А можна жити, як твій дідусь:
урятувати з вогню твою бабусю Настю, посадити гай, щоб людей
звеселяв; заступити півсвіту від наглої смерті.
Бабуся замовкає, пригортає до себе онука.
— Будеш жити, дитинко, то думай, що по собі залишити
маєш.
Вони сидять обнявшись. Дві маленькі людини, дві рідні душі
дивляться у високе небо, на якому сяють і їхні зорі.
2 года назад
Предмет: Геометрия, автор: AnnaAnja12345
ДАЮ 40 балов sinквадрат45 +sinквадрат30
cosквадрат60-sinквадрат60
9 лет назад
Предмет: Математика, автор: leporinskaya
объяснить решение примера 540/18
9 лет назад