Предмет: История, автор: olyakamildjanovna

ДАЮ 50 БАЛЛОВ! Чи закономірним було загострення міжнародних відносин наприкінці 19 на початку 20 століття?

Ответы

Автор ответа: shkutaarina
1

Объяснение:

Наприкінці XIX ст. змі­нилося розташування сил в Європі та в усьому світі. Головною при­чиною цього було посилення нерівномірності економічного роз­витку індустріальних країн, що вело до загострення суперечностей між ними. Розвиток міжнародних відносин відзначався двома тен­денціями: 1) зростання співпраці держав з метою ефективного використання світових ресурсів; 2) подальша відокремленість кож­ної держави з метою задоволення лише власних потреб. Індустрі­ально розвинені держави мали перевагу не тільки у використанні своїх ресурсів, а й у пограбуванні відсталих народів Азії, Африки, Латинської Америки, над якими вони встановили економічний і політичний контроль. Значний вплив на характер міжнародних відносин мало посилення революційних і національно-визвольних рухів, намагання правлячих кіл подолати внутрішньополітичні кризи у своїх державах шляхом підготовки до війни.

Після 1871 р. в Європі існував так званий «озброєний мир», під прикриттям якого відбувалася підготовка до війни. Напруженість зростала в умовах швидкого технічного прогресу, який вів до постійної гонки озброєнь. Дипломатичні зусилля європейських урядів були спрямовані на пошук союзників у майбутній війні. На межі ХІХ-ХХ ст. найгостріші протиріччя існували між Великобри­танією та Німеччиною. При колоніальному розподілі світу Німеч­чині дісталося значно менше колоній, ніж іншим державам. Випе­редивши Великобританію за обсягом промислового виробництва, Німеччина стала на шлях докорінного переділу світу на свою користь. Суттєвими залишалися і франко-німецькі суперечності.

Франція не могла примиритися з поразкою, а в Берліні, побою­ючись реваншу, прагнули до остаточного розгрому Франції. У такій ситуації сторони почали інтенсивно шукати союзників.

Німеччина прагнула до ізоляції Франції. У 1873 р. було ство­рено «Союз трьох імператорів» — Німеччини, Австро-Угорщини і Росії. Однак під час російсько-турецької війни 1877-1877 pp. цей союз тріщав по всіх швах, оскільки Німеччина й Австро-Угор­щина стали на бік противників Росії. Одночасно зміцнів союз Німеччини й Австро-Угорщини, спрямований проти Росії. 7 жовтня 1879 р. була укладена таємна угода між обома державами, за якою вони зобов´язалися надати одна одній допомогу в разі нападу з боку Росії.

Після цього канцлер Німеччини О. Бісмарк спрямував свої зусилля, аби втягнути у союз Італію. Посваривши Італію з Фран­цією з приводу захоплення Тунісу, німецька дипломатія досягла поставленої мети. 20 травня 1882 р. між Німеччиною й Австро-Угорщиною та Італією був укладений так званий Троїстий союз. Німеччина й Австро-Угорщина обіцяли Італії допомогу в разі війни із Францією. Надання військової допомоги передбачалося в будь-якому випадку, навіть якщо хтось із учасників був змуше­ний воювати проти двох чи більше противників.

У результаті укладання Троїстого союзу в центрі Європи виникло військове угруповання держав на чолі з Німеччиною.

Одночасно відбувалося зближення позицій Франції і Росії. У липні 1891 р. пройшла демонстрація російсько-французької спіль­ності — візит французького флоту до Кронштадту. Того ж року був укладений пакт про взаємні консультації у випадку загрози війни. У 1893 р. російська ескадра прибула до французького порту Тулон із відповіддю, і 27 грудня 1893 р. була підписана франко-російська військова конвенція, де передбачалася взаємодопомога обох дер­жав у разі нападу з боку учасників Троїстого союзу.

Таким чином у Європі утворилися дві ворогуючі між собою коаліції. Хоча між союзниками по коаліції теж часто виникали суперечності, перед лицем загрози з боку ворожого табору вони відходили на другий план. Англія спочатку проводила політику маневрування між коаліціями, так звану «блискучу ізоляцію», але на початку XX ст. її стратегічні орієнтири змінилися. Втративши промислову перевагу над Німеччиною і дедалі глибше втягуючись у виснажливе змагання з нею по гонці озброєнь, Англія потребу­вала союзників.

На початку XX ст. відбувається англо-французьке зближення, причинами якого стали англо-німецький та франко-німецький антагонізми. Англо-французька таємна угода була укладена в Лондоні 8 квітня 1904 р. Основний її зміст полягав у визнанні за Англією прав на Єгипет, за Францією — на Марокко.

У 1907 р. обидві сторони досягли компромісу з колоніальних проблем і уклали в серпні в Петербурзі договір про розмежування інтересів. Іран поділявся на російську та англійську сфери впливу, між якими проходила нейтральна зона. Афганістан визначався в зоні інтересів Англії. Цим договором і завершувалося формування Антанти. Трьохстороннього пакту між її учасниками не було укла­дено, він з´явився тільки на початку Першої світової війни.

Результатом оформлення двох ворогуючих коаліцій було поси­лення гонки озброєнь і спроби учасників обох союзів розколоти табори противника.

Автор ответа: newi2newi22
2

Ответ:

да закономірно

Объяснение:

Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: WILLOWGTS
Напишите сочинение-рассуждение, раскрывая смысл
высказывания французского философа Поля Рикёра: «Язык – это то, благодаря чему, с помощью чего мы выражаем себя и
вещи».    По  тексту   


1)Сейчас я понимаю,
что это был пёс-чудак. (2)Странный, необычный и, можно сказать, выдающийся.
(3)Если бы он родился человеком, то о нём обязательно написали бы книгу в серии
«Жизнь замечательных людей». (4)Но тогда, в детстве, его несуразные выходки,
наивная ребячливость, несовместимая с грозным званием сторожевого пса,
сентиментальность меня порою доводили до бешенства.

(5)Во-первых, кличка.
(6)Звали его Борожай. (7)Найдите на земле ещё одну собаку, которая имеет такое
нелепое имя! (8)Во-вторых, мой пёс был труслив до неприличия. (9)Стоило кому-то
из ребят грозно зарычать, как мой Борожай по-бабьи взвизгивал, низко приседал
и, петляя, драпал со всех ног под насмешливое улюлюканье. (10)А я в этот момент
готов был провалиться сквозь землю. (11)Вон у Толика Карбышева пёс так пёс!
(12)3овут Гром, глянет – так дрожь до самых пяток пробирает.

(13)В-третьих...
(14)Да что там, в-третьих... (15)Всё у этого пса не поймёшь как. (16)Играет с
цыплятами... (17)Где это видано: собака играет с цыплятами?! (18)Они с
восторженным писком бегают по двору, мух гоняют, и этот здоровенный балбес с
ними носится наперегонки. (19)Тоже мне охотник! (20)Кошка котят принесла, так
он от этих котят не отходит, как будто это его родные дети. (21)Ляжет перед
ними, щекочет их животики своим мохнатым хвостом, те прикрывают глазки, сладко
жмурятся, лапки поднимают и довольно урчат. (22)А двор я охранять буду?

(23)Но однажды
случилось такое, о чём до сих пор рассказывают в наших местах. (24)У соседей
загорелся дощатый сарай. (25)Коров они успели вывести, а телёнок в самой
дальней клети был закрыт – не подберёшься. (26)Жар, дым, он, бедняга, уже не мычит,
а стонет, всем жалко, но ведь в огонь не полезешь. (27)А Борожай носится
кругом, лает по-бешеному, людей зовёт, потом раз – и сиганул в распахнутую
дверь, откуда лезли клубы чёрного дыма. (28)Тут уж мужики не выдержали,
встрепенулись, схватились за топоры, заднюю стену отодрали и телёнка вытащили.
(29)Насмерть перепуганного, угоревшего, но живого. (30)А Борожай мой в дыму,
видать, выхода не нашёл, забился в дальний угол и задохнулся. (31)Потом, когда
огонь потушили, его вытащили.

(32)Странный был пёс!
(33)Какая ещё собака в огонь полезет?! (34)Потом бывшие хозяева, у кого мой
отец Борожая брал щенком, мне сказали, что мы имя нечаянно исказили.
(35)По-настоящему его звали Поражай. (36)От слова «поражать»! (37)А отец,
наверное, не расслышал, вот и получилась дурацкая кличка. (38)После у нас жили
другие собаки. (39)Нормальные. (40)Они лениво сидели на цепи, свирепым рычанием
прогоняли цыплят, если те лезли в их миску.

(По М. Лоскутову)*





Предмет: Русский язык, автор: Helper379
Помогите пожалуйста написать сочинение по тезису- Пунктуационные знаки имеют своё определённое назначение в письменной речи. Как и каждая нота, пунктуационный знак имеет своё определённое место в системе письма, имеет свой неповторимый характер.
Текст
(1)Однажды в начале октября, рано 
утром, уходя в гимназию, я забыл ещё с вечера приготовленный матерью 
конверт с деньгами. (2)Их нужно было внести за обучение в первом 
полугодии.(3)Когда началась
большая перемена, когда всех нас по случаю холодной, но сухой и 
солнечной погоды выпускали во двор и на нижней площадке лестницы я 
увидел мать, только тогда я вспомнил про конверт и понял, что она, 
видно, не стерпела и принесла его сама.(4)Мать,
однако, стояла в сторонке в своей облысевшей шубёнке, в смешном капоре,
под которым висели седые волосики, и с заметным волнением, как-то ещё 
более усиливавшим её жалкую внешность, беспомощно вглядывалась в бегущую
мимо ораву гимназистов, которые, смеясь, на неё оглядывались и что-то 
друг другу говорили.(5)Приблизившись,
я приостановился, а затем хотел было незаметно проскочить, но мать, 
завидев меня и сразу засветясь ласковой улыбкой, помахала рукой, и я, 
хоть мне и было ужасно стыдно перед товарищами, подошёл к ней.–
(6)Вадичка, мальчик, – старчески глухо заговорила она, протягивая мне 
оставленный дома конверт и жёлтенькой ручкой боязливо, словно она 
жглась, прикасаясь к пуговице моей шинели, – ты забыл деньги, а я думаю –
испугается, так вот – принесла.(7)Сказав
это, она посмотрела на меня, будто просила милостыни, но, в ярости за 
причинённый мне позор, я ненавидящим шёпотом возразил, что нежности 
телячьи эти нам не ко двору, что уж коли деньги принесла, так пусть сама
и платит.(8)Мать стояла 
тихо, слушала молча, виновато и горестно опустив старые свои ласковые 
глаза. (9)Я сбежал по уже опустевшей лестнице и, открывая тугую, шумно 
сосущую воздух дверь, оглянулся и посмотрел на мать. (10)Но сделал я это
не потому вовсе, что мне стало её сколько-нибудь жаль, а всего лишь из 
боязни, что она в столь неподходящем месте расплачется.(11)Мать
всё так же стояла на площадке и, печально склонив голову, смотрела мне 
вслед. (12)3аметив, что я смотрю на неё, она помахала мне рукой с 
конвертом так, как это делают на вокзале, и это движение, такое молодое и
бодрое, только ещё больше показало, какая она старая, оборванная и 
жалкая.(13)На дворе ко мне 
подошли несколько товарищей и один спросил, что это за шут гороховый в 
юбке, с которым я только что беседовал. (14)Я, весело смеясь, ответил, 
что это обнищавшая гувернантка и что пришла она ко мне с письменными 
рекомендациями.(15)Когда 
же, уплатив деньги, мать вышла и, ни на кого не глядя, сгорбившись, 
словно стараясь стать ещё меньше, быстро постукивая стоптанными, совсем 
кривыми каблучками, прошла по асфальтовой дорожке к железным воротам, я 
почувствовал, что у меня болит за неё сердце.(16)Боль эта, которая столь горячо обожгла меня в первое мгновение, длилась, однако, весьма недолго.(По М. Агееву)*
Предмет: Математика, автор: Алиса1145