Предмет: История, автор: 69Sasha696

Які факти біографії належать Юрію Дрогобичу

Ответы

Автор ответа: elizavetacervak33
7

Відповідь:

У Львові відбувся черговий цикл лекцій про видатних мешканців міста й області - “Гордість міста 3.0”.

Кореспондент сайту 032.ua побував на лекції кандидата фізико-математичних наук, доцента кафедри Вищої геодезії та астрономії НУ "Львівська Політехніка" Любові Янків-Вітковської та занотував найцікавіші факти з біографії астронома зі світовим ім’ям - Юрія Дрогобича.

Справжнє прізвище - Котермак

Юрій Дрогобич - досі дещо загадкова постать для істориків, адже він неодноразово змінював своє ім’я, залежно від обстановки. Народився у Дрогобичі, в сім’ї солевара Михайла-Доната Котермака, але після того, як покинув рідні землі назвався Юрієм Дрогобичем. Уже на європейських теренах його знали як Джорджо да Леополі, Georgius Drohobicz de Russia і Jerzy Drohobycz (Kotermak).

Ніхто не знає точної дати його народження

Містичності постаті Юрія Дрогобича додає те, що дослідники донині не можуть назвати точного року народження вченого. Зійшли лише на приблизному році - 1450-му.

Завжди підкреслював, що він українець

Україна в 15 столітті ще називалася Руссю, і Юрій Котермак любив підписувати свої листи чи праці як Георгіо з Дрогобича де Русіа, тобто підтверджував, що він - українець за походженням. Згодом, у своєму “Прогностику” автор надає географічні координати європейських міст, і знайомить таким чином читачів із Дрогобичем та Львовом.

Походив із міщанської родини

Початкову освіту Юрій Дрогобич здобував у місцевого священика церкви святого Юра (в Дрогобичі) Евтимія, де здобув хороші знання з латини та математики, що свідчить про те, що його родина мала певні заощадження. Попри те, що в 16 років він осиротів, зміг стати студентом одного з найпрестижніших університетів у Європі - Ягеллонському (Польща). На той час вищу освіту могли здобути лише діти зі заможних родин, не кажучи вже про те, що ступінь магістра здобути було вкрай важко.

Досить швидко збудував кар’єру

Із 1468 по 1473 рік Юрій Дрогобич успішно відівчився у Ягеллонському університеті в Кракові, здобув ступінь магістра.  Продовжив навчання в іншому престижному виші - Болонському університеті, де здобув ступінь доктора філософії (1478) та доктора медицини (1482) і почав читати лекції. Астронома з Львівщини досить високо цінували як науковця, про що свідчить подвійна оплата його праці - 200 лір, а не 100.

Серед студентів Юрія Дрогобича був і всесвітньовідомий астроном Микола Коперник. Свого часу, на прохання єпископа, дрогобичанин був репетитором з математики у його небожа - Коперника. Репетиторство було одним із офіційних способів заробітку для університетських викладачів.

До 20 століття ім’я Юрія Котермака було невідоме українцям

Попри свою різносторонність, гострий розум та значні наукові здобутки, українці змогли відкрити для себе постать земляка аж через 500 років після його народження. На теренах колишнього СРСР його постать мало досліджували, і лише зараз з’являються наукові праці про незвіданого “Нострадамуса” родом з України.

Перший автор української друкованої книги

7 лютого 1483 року, у Римі вийшла з новенького друкарського верстата Зильбера книга “Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича з Русі – доктора мистецтв і медицини Болонського університету”. Хоч зміст книги був на латині, але це офіційно - перша друкована праця автора з України, яка своїм оформленням не поступалася найкращим європейським зразкам.

Видав унікальний астрологічний прогноз на цілий рік

Використовуючи усі свої знання з астрономії, астрології, філософії та географії Юрій Дрогобич зробив вельми складну річ - прогноз на цілий 1483 рік. Книга поділена на 10 частин, які розповідають: про розміщення кутів, про положення з державною безпекою та шляхи розвитку держави, про стан найвищого Понтифіка і про основне в його житті, про стан в імператорських володіннях і у відомих містах, про війни і битви і про думку з приводу двох затемнень Місяця, про результат, або кінець війни венеціанців і ферарців, про достаток та брак речей в цілому і зокрема, про стан з чумою і смертністю, про стан людей, які знаходяться під впливом окремих планет, про порядок місяців і днів усього року.

Був ректором найстарішого університету в Європі

1481 року, незадовго до отримання ступеня доктора медицини, 31-річний Юрій Дрогобич був обраний студентами на посаду ректора (голови студентського та викладацького самоврядування університетської корпорації) найстарішого університету в Європі - Болонського. Упродовж цілого року від наглядав за дотриманням університетських статутів, формуванням розкладу лекцій та організацією диспутів. Це свідчить про те, що він був хорошим управлінцем та мав неабиякі навички спілкування. Пізніше це йому згодилося в тому, щоб звертатися до тогочасних правителів - Папи Римського, герцога Мілану та ін.

Лікував королів

Упродовж 1487 - 1493 років, вчений займався медичною практикою - лікував польських королів Казимира IV Ягеллончика і Яна I Ольбрахта, мав титул королівського лікаря.

Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: Эмося
Предмет: Русский язык, автор: killputa
1)На исходе прозрачного апрельского дня к бабе Настасье пожаловали незваные гости. (2)Подталкивая друг друга и спотыкаясь о высокий порожек, в дом вошли ребята.(З)— Здрасте!(4)Баба Настасья спросила:(5)— Чего надо-то?(6)Стоявший впереди других скуластый парнишка тут же отозвался:(7)— Реликвии войны есть? (8)Мы собираем музей Великой Отечественной войны, у вас, может быть, фотографии, награды есть?(9)— Есть у меня письмо с фронта, от мужа моего, Петра Васильевича, — сказала она неуверенно, наугад. — (10)Годится?(11)Письмо было коротким и простым. (12)Вот что писал муж бабьи Настасьи с фронта:(13)»Здравствуй, жена моя Настасья! (14)С приветом к тебе твой муж Петр. (15)Живу я неплохо.(16)Курево выдают своевременно. (1 7)Но вместо махорки — табак безвкусный. (18) Я второпях потерял запасную пару портянок. (19)Повесил сушить, а по тревоге снялись — забыл сунуть в вещмешок.(20)Мы сейчас больше копаем, чем стреляем. (21)Копаешь, а от окопа пашней пахнет. (22)И от этого родного запаха щемит сердце. (23)А сколько еще провоюем, не знаю.(24)Кланяйся дедусе Ивану, всем родным и соседям.(25)С фронтовым приветом, твой муж Петр».(26)Когда кончили чтение письма, конопатенькая девчушка покачала головой:(27)— Нет, это не реликвия. (28)Все про табак, про портянки. (29)А клятвы нет.(30)— Какой клятвы? — глухо спросила баба Настасья.(31)— «Умрем, но не отступим!» -- как по-писаному сказал старший.(32)Баба Настасья изумленно посмотрела на ребят.(33)— Не хотел он умирать, — сказала она.(34)— Поэтому и не реликвия, — тихо сказала конопатенькая.(35)Ребята ушли, и в доме стало подчеркнуто тихо. (36)А баба Настасья медленно вернулась к столу, тяжело села на лавку. (37)Перед ней лежало письмо, которое она перечитывала несчетное количество раз и которое знала наизусть.(38)Когда много лет назад письмо пришло с фронта, все бабы завидовали ей. (39)Потому что никто давно не получал писем, которые бы согревали душу.(40)На фронте была своя война, а в деревне — своя: надрывались бабьи, когда вместо лошади впрягались в плуг. (41)Такая это была пахота, что в конце полосы в глазах становилось темно, и тяжелая кровь начинала звенеть в ушах, и падали бабы на землю, как солдаты под огнем.(42)И вот тогда они требовали от Настасьи:(43)— Читай письмо!(44)Настасья— в который раз! — начинала читать:(45)— «3дравствуй, жена моя Настасья!..»(46)И бабам чудилось, что в письме написано: «Здравствуй, жена моя Нюша!» или: «Здравствуй, жена моя Ольга!» (47)Это их мужья здороваются с ними. (48)Это их мужья были живы и здоровы. (49)И это их мужьям не нравился табак, их мужьям не повезло с портянками: снимались по тревоге, забыли сунуть в вещмешок. (50)Настасьино письмо грело серолицых, осунувшихся подруг, прибавляло им сил. (51)И, снова впрягаясь в плуг, они говорили:(52)— У них окоп пахнет пашней, а у нас пашня пахнет окопом.(53)Письмо как бы стало общим, принадлежало всей деревне...(54)И так продолжалось долго. (55)Из других деревень приходили почитать Настасьино письмо. (56)А мужа Петра Васильевича уже не было в живых...(57)Сейчас это письмо лежало на столе перед бабой Настасьей, словно только что пришло от мужа. (58)А раз пришло письмо — значит, он жив.(59)И пишет он, живой, про обычные житейские вещи: плохой табак и про забытые впопыхах портянки...(60)А ребятишкам невдомек, что стояли твердо и погибали в бою и те, кто не писал: «Умрем, но не отступим!»(61)Баба Настасья вздохнула.(62)Тут хлопнула калитка, послышались голоса, и баба Настасья увидела три приближающиеся фигурки: это ребята возвращались за письмом солдата.

Есть ли в этом тексте фразеологизм с наречием?