Предмет: Право, автор: DIМAKC

центр зайнятості. У приймальну для відвідувачів, де чергує працівник Центру, заходить жінка з підлітком. жінка просить:-Мій чоловік помер, залишивши мене з сином Тарасом і двома малюками-Олексійом і Михайлом. Прогодувати їх неа одну мою зарплату не можливо. Старшого Тараса, з 10 класу відрахували. Він пішов навчатися у вечірню школу, а вдень намагався працювати. Але все в нього щось не виходить. Ось мені знайомі люди порадили поставити на облік в центр зайнятості, щоб йому виплачували компенсацію-хоч невеликі, а все ж таки гроші., йому 15 з половиною років. - У такому разі для реєстрації центрі зайнятості в статусі безробітного принесіть свідоцтво про народження, свідоцтво про освіту, довідку про стан здоровя і ми з завтрішнього дня поставимо його на облік на 1 рік. Якщо протягом цього часу він не влаштується на роботу ми поновимо документи і продовжимо статус безробітного. Хочу звернути увагу , що на підприємствах, установах, організаціях офіційно не виділяють місця для неповнолітніх, томупотрібно самим зайнятися пошуком роботи.

1.Назвіть учасників. Що ми про них знаємо? Які факти важливі, а які-ні?
2. Якими нормами регулюється вказана ситуація? Які питання ми повинні розвязати?
3. Дайте оцінку рішенню працівника Центру зайнятості.

Ответы

Автор ответа: annonnimm228
1

Відповідь:

1. Працівник центру, жінка, підліток. Важливі факти- розповідь про ситуацію жінки, перелік документів; не важливі факти: розповідь про школу і сина.

2. Дану ситуацію регулює кодекс законів про працю України. Питання про дотримання правил працевлаштування громадян.

3. Дії працівника відповідають законодавству (заявку може подати особа віком 15+ за згодою одного з батьків)

Детальніше - на Znanija.com - https://znanija.com/task/37417083#readmore

Пояснення:

Надішлю ще раз)

Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: vladimir297
Помогите подобрать проблему!

В последнее время нередко звучат категорические высказывания типа: "Я никому ничего не должен"[7]. Их повторяют многие, особенно молодые, которые считают себя венцом творения[8]. Не случайно позиция крайнего индивидуализма - признак едва ли не хорошего тона сегодня. А ведь прежде всего мы существа общественные и живем по законам и традициям социума.Чаще всего традиционные российские сюжеты бестолковы: там привычно лопнула труба, здесь что-то воспламенилось - и три района остались то ли без тепла, то ли без света, то ли без того и без другого[9]. Никто давно не удивляется, потому что и раньше вроде бы случалось подобное.Судьба общества напрямую связана с государством как таковым и действиями тех, кто им управляет. Государство может попросить, настоятельно рекомендовать, приказать, в конце концов заставить нас совершить поступок.Возникает резонный вопрос: кому и что нужно сделать с людьми, чтобы они озаботились не только собственной судьбой, но и чем-то большим?[10]Сейчас много говорят о пробуждении гражданского самосознания. Кажется, что общество, независимо от чужой воли и приказа сверху, выздоравливает. И в этом процессе, как нас убеждают, главное - «начать с себя». Я лично начал: вкрутил лампочку в подъезде, заплатил налоги, улучшил демографическую ситуацию, обеспечил работой нескольких человек. И что? И где результат? Сдается мне, что, пока я занят малыми делами, кто-то вершит свои, огромные, и вектор приложения сил у нас совершенно разный[11].А между тем всё, что есть у нас: от земли, по которой ходим, до идеалов, в которые верим, - результат не «малых дел» и осторожных шагов, а глобальных проектов, огромных свершений, самоотверженного подвижничества. Люди преображаются только тогда, когда со всего размаху врываются в мир. Человек становится человеком в поиске, в подвиге, в труде, а не в мелочном самокопании, выворачивающем душу наизнанку.Куда лучше для начала изменить мир вокруг себя, потому что хочется наконец большой страны, больших забот о ней, больших результатов, большой земли и неба. Дайте карту с реальным масштабом, чтобы как минимум полглобуса было видно!