Предмет: Українська мова, автор: sabranukanastasia

Помогите пожалуйста разобраться

Приложения:

Ответы

Автор ответа: IvanNumberOnE45
0

Ответ:

Объяснение:

Ответ

Ответ дан

Ліля2001

Як ви вважаєте, актуальним чи сьогодні є питання про те, що таке добро? У нашому світі все вже давно змішалося. Що ж це? Так одразу ніхто, мабуть, і не скаже. Дане питання є філософським. Коріння його необхідно шукати в глибині душі людини. Давайте ж поговоримо про те, про що вже було сказано так багато і вчора, і сьогодні.Що таке доброКожен день ми здійснюємо безліч всіляких вчинків. Одні з них є випадковими, інші – запланованими, на якісь з них ми навіть не звертаємо уваги, а якісь плануємо заздалегідь. Звичайно ж, деякі з цих вчинків є хорошими, інші ж поганими.У повсякденному житті дуже складно намацати грань між добром і злом, так як вона практично не видно.Що таке добро ? Це вчинки, які приносять користь не тільки нам, а й іншим людям, ті, які ми здійснюємо не по тій причині, що хочемо отримати якусь вигоду. Так, добро дійсно повинно відбуватися саме від чистого серця.Добро, зло – це те, що, в принципі, стоїть поруч один з одним, але в той же самий є протилежністю одне іншого. Часто в життєвій суєті можна їх переплутати. Факт в тому, що іноді людям доводиться здійснювати погані вчинки для того, щоб не допустити більшого зла.Чи можна сказати, що людина, позбавлена засобів до існування, здійснює пограбування для того, щоб врятувати від голодної смерті свого дитини? Напевно кожному з нас доводилося спостерігати за тим, як багаті люди, які побудували свій бізнес явно на нечесній грі, займаються благодійністю і не шкодують грошей, роздаючи їх направо і наліво. Що це? Прояв істинної доброти або спроба спокути старих гріхів? У більшості випадків, це саме друге.Добро є там, де є мораль, а людські душі є незіпсованою. Якби кожен з нас зробив щасливим у цьому житті хоча б однієї людини, то все на світі були б щасливі.Що таке добро і чому його так складно робити? Основна причина, що не дозволяє людям творити добрі вчинки, це не що інше, як поганий досвід. Життя влаштоване так, що у відповідь на добро ми практично завжди отримуємо зло. Мова про те, що людина завжди підсвідомо хоче отримувати якусь винагороду за вироблені дії. Винагороди немає або воно занадто мало – він розуміє, що, будучи хорошим, нічого для себе домогтися буде не можна. Все це велика омана більшості мирян. Насправді добро завжди повертається, але не відразу ж і зовсім не від тих людей, яким ви його самі зробили.Не варто намагатися виділитися з натовпу, здійснюючи добрі вчинки, так як це є ознакою жахливого невігластва. Кращий спосіб робити добрі справи – це робити їх так, щоб ніхто не знав про те, що ви їх робите. Даний принцип повинен використовуватися вами всерйоз. Якщо зможете діяти так, як потрібно, то світ вам обов’язково відплатить багатьма хорошими речами, які ви собі раніше й уявити навіть не могли.Робити добро треба, і не замислюючись! Робіть його і знайомим, і незнайомим людям. Нагородою вам за це буде хоча б усмішка.

Подробнее - на Znanija.com - https://znanija.com/task/14964517#readmore

Все

Автор ответа: marfobudinova1209
0

Ответ:

1. В (але дивлячись що за текст)

2. Також не можу відповісти, тим більше - не маючи тексту.

3. В

4. Б

Вибач, допомогла чим змогла))

Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: den30rus97
сочленение в формате ЕГЭ или аргументы и примеры)). (1) Они пошли в сад и сели там на скамью
под старым клёном, как четыре года назад.
(2) Были темно.
(3) - Как же вы поживаете? спросила
Екатерина Ивановна.
(4) - Ничего, живем понемножку, - ответил
Старцев.
(5) И я ничего не мог больше придумать. (6)
Помолчали.
(7) Я волнуюсь, - сказала Екатерина
Ивановна и закрыла руками лицо, - но вы
не обращайте внимания. (8) Мне так
хорошо дома, я так рада видеть всех и не
могу привыкнуть. (9) Сколько
воспоминаний! (10) Мне казалось, что мы
будем говорить с вами без умолку, до утра.
(11) Теперь он видел близко её лицо,
блестящие глаза, и здесь, в темноте, она
казалась моложе, чем в комнате, и даже как
будто вернулось к ней ее прежнее детское
выражение. (12) И в самом деле, она с
наивным любопытством смотрела на него,
точно хотела поближе разглядеть и понять
человека, который когда то любил её так
пламенно, с такой нежностью и так
несчастливо; её глаза благодарили его за
эту любовь. (13) И он вспомнил всё, что
было, все малейшие подробности, как он
бродил по кладбищу, как потом под утро,
утомлённый, возвращался к себе домой, и
ему вдркг стало грустно и жаль прошлого.
(14) В душе затеплился огонек. (15) - А
помните, как я провожал вас на вечер в
клуб? - сказал он. (16) - Тогда шёл дождь,
было темно...
(17) Огонёк все разгарался в душе, и уже
хотелось говорить, жаловаться на жизнь...
(18) - Эх! - сказал он со вздохом. (19) - вы
вот спрашиваете, как я поживаю. (20) Как
мы поживаем тут? (21) Да никак. (22)
Старимся, полнеем, опускаемся. (23) День
да ночь - сутки прочь, жизнь проходит
тускло, без впечатлений, без мыслей... (24)
Днём нажива, а вечером клуб, общество
картёжников, алкоголиков, хрипунов,
которых я терпеть не могу. (25) Что
хорошего?
(26) - Но у вас работа, благородная цель в
жизни. (27) Вы так любили говорить о
своей больнице. (28) Я тогда была какая-то
странная, воображала себя великой
пианисткой. (29) Теперьвсе барышни играют
на рояле, и я тоже играла, как все, и ничего
во мне не было особенного; я такая же
пианистка, как мама писательница. (30) И
конечно, я вас не понимала тогда, но потом,
в Москве, я часто думала о вас. (31) Я
только о вас и думала. (32) Какое это
счастье быть земским врачом, помогать
страдальцам, служить народу. (33) Какое
счастье! - повторила екатерина Ивановна с
увлечением. (34) - Когда я думала о вас в
Москве, вы представлялись мне таким
идеальным, возвышенным...
(35) Старцев вспомнил про денежные
купюры, которые он по вечерам вынимал
из карманов с таким удовольствием, и
огонёк в душе погас.
(36) Он встал, что бы идти к дому. (37) -
Вы лучший из людей, которых я знала в
своей жизни, - продолжала она. (39) - Мы
будем видеться, говорить, не правда ли?
(40) Обещайте мне. (41) Я не пианистка, на
свой счет я уже не заблуждаюсь и не буду
при вас ни играть ни говорить о музыке.
(42) Когда вошли в дом и Старцев увидел
при вечернем освещении её лицо и
грустные, благодарные, испытующие глаза,
обращённые на него, то почувствовал
беспокойство и подумал опять: "А хорошо,
что я тогда не женился".
(43) Он стал прощаться
(По А. П. Чехову*)
Предмет: Русский язык, автор: shibaevnik