Предмет: Українська мова, автор: TrYaPoChNiK

Записати текст, виправивши в словах помилки і розставивши пропущені розділові знаки.

Свʼято природи
У биригах вешневого цвіту стоїть вечірня вулиця. Виструнчившись у висняному свʼятковому вбрані квітують вишні черешні сливи груші. Вони ніби дивляться на тебе кожною квіточкою щедро даруючи пахощі висни. Милують око рожеві букети яблунь на яких блещить роса як діаманти. На тонесенькій калиновій гілочці обсипаній біло сніжними квітами при сяйві місяця россипав свої дзвони соловей.
А на зимлі вже сила силена справжніх висняних квітів. Цвіт помічаєш скрізь на грядках на узбічі на балконі міського будинку. Як усе таки добре що природа відроджуючись зацвітає.
Потягло духом висни духом молодого й свіжого житя що зпадає на серце радістю й надією. Воно проникає в душу льєця в серце мов пісня мов поезія. Поспішайте намилуватися красою висняного диво цвіту бо вона нетривка й скоро минуща.

Ответы

Автор ответа: viktoriamarusak7
2

Відповідь:

Свято природи.

У берегах вишневого цвіту стоїть вечірня вулиця. Виструнчившись у весняному святковому вбранні, квітують вишні, черешні, сливи, груші. Вони ніби дивляться на тебе кожною квіточкою, щедро даруючи пахощі весни. Милують око рожеві букети яблунь, на яких блищить роса, як діаманти. На тонесенькій калиновій гілочці, обсипаній білосніжними квітами, при сяйві місяця розсипав свої дзвони соловей.

А на землі вже сила-силенна справжніх весняних квітів. Цвіт помічаєш скрізь: на грядках, на узбіччі, на балконі міського будинку. Як усе-таки добре, що природа, відроджуючись, зацвітає.

Потягло духом весни, духом молодого й свіжого життя, що спадає на серце радістю й надією. Воно проникає в душу, ллється в серце, мов пісня, мов поезія. Поспішайте намилуватися красою весняного дивоцвіту, бо вона нетривка й скороминуща.


natalka123456789: Повиправляйте, будь ласка, помилки.
Автор ответа: natalka123456789
0

Свято природи.

У берегах вишневого цвіту стоїть вечірня вулиця. Виструнчившись у весняному святковому вбранні, квітують вишні, черешні, сливи, груші. Вони ніби дивляться на тебе кожною квіточкою, щедро даруючи пахощі весни. Милують око рожеві букети яблунь, на яких блищить роса, як діаманти. На тонесенькій калиновій гілочці, обсипаній білосніжними квітами, при сяйві місяця розсипав свої дзвони соловей.

А на землі вже сила-силенна справжніх весняних квітів. Цвіт помічаєш скрізь: на грядках, на узбіччі, на балконі міського будинку. Як усе-таки добре, що природа, відроджуючись, зацвітає.

Потягло духом весни, духом молодого й свіжого життя, що спадає на серце радістю й надією. Воно проникає в душу, ллється в серце, мов пісня, мов поезія. Поспішайте намилуватися красою весняного дивоцвіту, бо вона нетривка й скороминуща.

Похожие вопросы
Предмет: Литература, автор: Катя4594
Ответьте пожалуйста на вопросы по произведению( только ответы должны быть полными, развёрнутыми и если можно с примерами) :
1 почему солдатам стало не до сна?
2 что вспоминается солдату перед боем?
3 почему автор просит соловьёв не тревожить солдат?

СОЛОВЬИ
Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат,
Пусть солдаты немного поспят,
Немного пусть поспят.

Пришла и к нам на фронт весна,
Солдатам стало не до сна -
Не потому, что пушки бьют,
А потому, что вновь поют,
Забыв, что здесь идут бои,
Поют шальные соловьи.

Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат,
Пусть солдаты немного поспят,
Немного пусть поспят.

Но что война для соловья!
У соловья ведь жизнь своя.
Не спит солдат, припомнив дом
И сад зеленый над прудом,
Где соловьи всю ночь поют,
А в доме том солдата ждут.

Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат,
Пусть солдаты немного поспят,
Немного пусть поспят.

А завтра снова будет бой, -
Уж так назначено судьбой,
Чтоб нам уйти, недолюбив,
От наших жен, от наших нив;
Но с каждым шагом в том бою
Нам ближе дом в родном краю.

Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат,
Пусть солдаты немного поспят.
Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат,
Пусть солдаты немного поспят.