Предмет: Українська література, автор: joker05m

Твір 1,5-2 сторінки на тему Улюбленій персонаж твору Куліша Чорна рада.

Ответы

Автор ответа: vesnaartem007
4

Ответ:

Можу запропонувати такий варіант твору про улюбленого героя з "Чорної ради":

             «Чорна рада» - це історичний роман хроніка, в якому розповідається про доленосні події для нашої вітчизни. Твір П. Куліша насичений яскравими та різнобарвними образами. На сторінках роману можна побачити і історичних постатей, серед яких Брюховецький, Сомко, Тетеря, і вигаданих персонажів, створених уявою письменника.

            Серед усіх образів мені найбільше імпонує Петро Шраменко. Це гарний «орел не козак», який містить у собі такі риси, як мужність та хоробрість. Цим його рисам дивуються навіть старші люди, які вже не раз відчули на собі, що таке війна: «Не кожен здатен під кулями велику ріку перепливати». А Петро завдяки своїй відвазі може.

Петро шанує батьків. Шрам, батько Петра, є для нього справжнім авторитетом. Цей хлопець звик слідувати закону та коритися моралі. Він відчайдушно вболіває за свою Батьківщиною, бореться за неї не на життя, а на смерть: «... ворочав важкою шаблюкою, як блискавкою, а хисткий і проворний, як сугак на степу». Окрім цього Петро є гарним побратимом і товаришем, про що свідчать слова Кирила Тура: «...у багно тебе не втопче, як зав’язнеш, а хіба з багна витягне».

         Петро Шраменко має здатність і на сильні почуття. Так він закохується у Лесю і лицарськи і шляхетно захищає честь украденої дівчини. З вірної в коханні Лесею їм пророкують справжнє сімейне щастя.

         Отже, Петро – славний козак, гарний син та люблячий коханий. Він відданий своїй Батьківщині, ладний боротьбою довести свої почуття до неї. Жодна людина не може сказати про нього лихого слова. Саме завдяки цим позитивним рисам Петро Шраменко є моїм улюбленим персонажем.

Объяснение:

нормально?


joker05m: спасибо бро
Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: Dashiik
Найдите и выпишите производные предлоги 
Вставало солнце, растопляя сентябрьские туманы, расчищая небо. На земле снова начиналось лето. Так продолжалось в течение целой недели. 
Опираясь на палку, выломанную из старой заброшенной засеки, шагал он лугами, сосняком, мысленно не переставая благодарить встретившуюся старушонку, открывшую ему этот полузабытый способ передвижения по родной земле. 
Первую ночь он провел возле порожистой речонки, да чересчур загляделся на играющую на вечерней заре рыбешку. Ночлег под открытым небом, под звездами вошел у него в привычку. Питался он сухарями, размоченными в ручье, печеной картошкой, ягодами. 
Он был по-настоящему счастлив. Никогда прежде не доставляли ему столько радости такие пустяки, как запах дыма, шорох падающей с дерева сухой прошлогодней шишки, полыхающая на солнце рябина. Когда он по утрам слышал прощальные песни журавлей, у него на глазах выступали слезы