потрібний стислий переказ тексту
UNDER THE HIGH TREES
It was six o’clock when Ben Smith, dreadfully tired, arrived
home from the school where he was a teacher. He had had a lot
of work and trouble that day. He dreamed of a quiet evening at home. June, his wife, met him at the door smiling radiantly. She
asked Ben to be quick with his supper and change after that.
She said she had got everything arranged and they would go to
the theatre.
Only then did Ben remember it was the very night that had
been settled for their going out. So June was realizing her
dream. He envied his daughter Penny, a sixteenyear old girl,
who said she would stay indoors and watch television. But sud
denly he was sorry for June who got too little entertainment
even at weekends.
It was already past seven when they started for the theatre.
The weather was unusually nasty. Ben’s nose and feet were
cold. After 20 minutes a number 64 bus stopped. They got on,
but the seats were full. Unfortunately the bus conductor told Ben
to get off as only seven people could stand in the bus. Ben did so
forgetting that his wife had got the tickets.
It was pouring now. The road was wet and there was a hole in
his shoe. Luckily he got on the next number 64 bus soon
enough and found a seat. Ben shut his eyes. When he opened
them again, the bus was past the theatre. It was still raining as
he walked back to it feeling unhappy. Over the doors were the
words, “Under the High Trees”.
The man at the door said he could not let him in without a
ticket. Ben was about to leave when a girl behind the ticket
office window said: “Are you Mr. Smith? Your wife left your ticket
with me.”
Ben squeezed to his seat in the dark, stepping on people’s
feet. He asked June what the play was about. She whispered she
could not understand much as one actor, an old man, spoke very
quietly, and the other, a young man, spoke very quickly.
As soon as the play was over, they ran out. There were no
buses and it was raining. They waited and waited and their
clothes got wetter. At last Ben lost his patience and shouted:
“Taxi!”
A passing taxi stopped. Ben pushed his wife in.
“Two pounds,” said the driver when they arrived.
“What?”
“After ten o’clock in the evening the fare is higher.”
Unwillingly Ben paid the driver. Besides all the trouble it
turned out to be too expensive for them.
“Did you watch television, Penny?” Ben asked his daughter.
“Yes,” she said. “You can’t imagine how brilliant the play
was.”
“What was the name of it?” asked Ben as he picked up his
cup of coffee.
“Under the High Trees” was the answer. Ben Smith put his
cup of coffee on the kitchen table and went slowly upstairs to
bed.
Ответы
Відповідь:
ПІД ВИСОКИХ ДЕРЕВ
Було шість годин, коли Бен Сміт, жахливо стомлений, прибув
додому зі школи, де він був учителем. У нього було багато
роботи та клопоту в той день. Він мріяв про тихий вечір вдома. Червень, його дружина, зустрів його біля дверей, радісно посміхаючись. Вона
попросив Бена поспішити з вечерею та змінитись після цього.
Вона сказала, що все влаштувала, і вони поїдуть
театр.
Тільки тоді Бен згадав, що це була саме та ніч, яка настала
влаштувались на вихід. Тож Джун усвідомив її
мріяти. Він заздрив своїй доньці Пенні, шістнадцятирічній дівчині,
хто сказав, що вона буде залишатися в приміщенні і дивитися телевізор. Але суд
заперечуючи, йому було шкода Червня, який отримав занадто мало розваг
навіть у вихідні дні.
Це вже минуло сім, коли вони починали театр.
Погода була незвично неприємна. Ніс і ноги Бена були
холод. Через 20 хвилин автобус № 64 зупинився. Вони дісталися,
але сидінь було повно. На жаль, провідник автобуса сказав Бену
щоб вийти, бо лише сім людей могли стояти в автобусі. Бен так і зробив
забуваючи, що його дружина отримала квитки.
Зараз лилося. Дорога була мокрою, в ній була діра
його взуття. На щастя, він незабаром потрапив на наступний автобус № 64
досить і знайшов місце. Бен заплющив очі. Коли він відкрився
їх знову, автобус був повз театр. Досі йшов дощ
він повернувся до нього, відчуваючи себе нещасним. Над дверима стояли
слова "Під високими деревами".
Чоловік біля дверей сказав, що не може впустити його без
квиток. Бен збирався виїхати, коли дівчинка позаду квитка
Вікно офісу сказало: "Ти містер Сміт? Ваша дружина залишила ваш квиток
зі мною."
Бен притулився до свого місця в темряві, наступаючи на людей
стопи. Він запитав Джун, про що йдеться у виставі. Вона прошепотіла їй
не міг зрозуміти багато, як один актор, старий, дуже говорив
тихо, а другий, юнак, дуже швидко заговорив.
Як тільки п’єса закінчилася, вони вибігли. Їх не було
автобуси і йшов дощ. Вони чекали і чекали і своїх
одяг намокла. Нарешті Бен втратив терпіння і крикнув:
"Таксі!"
Проїжджаючи таксі зупинилося. Бен штовхнув дружину.
"Два кілограми", - сказав водій, коли вони прибули.
"Що?"
"Після десяти годин вечора вартість проїзду вища".
Бен невольно заплатив водієві. До того ж вся біда
виявилося для них занадто дорогим.
"Ти дивився телевізор, Пенні?" - запитав Бен дочку.
"Так", сказала вона. "Ви не можете собі уявити, наскільки яскрава п'єса
був ».
"Як звали його?" - спитав Бен, піднімаючи свою
чашка кави.
«Під високими деревами» була відповідь. Бен Сміт поклав своє
чашку кави на кухонному столі і повільно піднявся наверх
ліжко.
Пояснення: