Предмет: История, автор: BIGSQBoss

Найголовнiшi подiï в iсторiï украïни 16 - 18 ст, не больше 10, УМОЛЯЮ СРОЧНО, ЕСТЬ ВСЕГО 20 МИНУТ​

Ответы

Автор ответа: nastyafendy
0

Ответ:

  1. Польша
  2. Великое Московское княжество
  3. царствование Бориса Годунова - смутное время
  4. избрание на Земском сборе - царь Михаил Феодорович
  5. Алексей Михайлович царь
  6. Пётр 1 Великий 1689-1725
  7. времена Великой северной войны 1700-1721г.г.
  8. императрица Екатерина


BIGSQBoss: отправь здесь
nastyafendy: пж
nastyafendy: у меня здесь не получается
BIGSQBoss: давай в инст?
nastyafendy: просто оно глючит
nastyafendy: о'кей давай
nastyafendy: а какая у тебя инста
BIGSQBoss: @_a.srgnk_
nastyafendy: ок
nastyafendy: я правильно тебе же отправила???
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: PRAVSHA1UA
Скажіть план до твору "ЧАРІВНЕ МІСЦЕ"

Безлюдний берег здавався таким, як і колись у дитинстві, як ча­сом бачив він у снах, у кучерявих верболозах, що подекуди припадали до води, купаючи у Пслі свої зелені чуби. А далі вигрівалися піщані висипи, немов вибілені сонцем полотна, на яких подекуди виднілися підбіл і зелена рута.     Зелений острів. Так здавна люди звали мальовниче урочище в межи­річчі Псла і Хортиці, омите з трьох боків голубою течією. Коли ж на­весні вся ця оболонь заливалася повінню, тоді вона була схожа на своє­рідне море, у якому купалися дерева, неначе зелені вітрила шаланд. Усі довколишні луки залиті водою, і тільки в середині травня ріки входили у свої береги. Та й тоді, щоб потрапити сюди, треба було переплисти на човні або перейти вбрід кілька рукавів і старих річищ.   Тихе чарівне місце. Трохи далі від Псла над розплесканими озерця­ми й затоками росли тополі, осичина, вільхи, берези й дуби. Де-не-де темною стіною здіймалися зарості вільшини, а на ній плівся білястий хміль із золотими китичками і розливав довкола ніжні пахощі.    І докоряв собі Береговець, що малював іноді казна-що, вигадував не­існуюче. Або ще й гірше: крутився в щоденній суєті суєт, марнував час... І, може, від того не знав радості й щастя творчості.
і продовження:
  

Увечері, у постелі, я уявляв козу саму обіч дороги в місячному сяйві і в цілковитій тиші. Я розумів, що в неї десь має бути хазяїн, який забирає її на ніч додому,— та все одно серце мені щеміло. І ось одного такого вечора я вирішив визволити козу з рабства.    Коли до мене зайшли друзі, щоб разом іти на річку, план визво­лення кози був уже готовий. Пройшовши з усіма півдороги, я ска­зав, що забув удома надувний рятівний круг, без якого мені купатися не дозволялося. При свідках я одв'язувати козу не хотів, боячись, що цей мій душевний порух викличе кепкування товаришів.   Я побіг додому, вхопив свій рятівний круг і пішов назад, наперед тішачись і вимальовуючи в уяві вдячні погляди приреченої на постій­не кружляння навколо свого кілочка безсловесної тварини.    Вона і уявити не могла, яка приємна несподіванка на неї чекає. Коза не змінила своєї набутої життєвим досвідом поведінки і тоді, коли я підійшов упритул. Тепер я розумію: вона була набагато хитрі­ша за мене й не така вже зобиджена долею, як уявлялося мені — до­вірливому й наївному.    Підтримуючи однією рукою круг, щоб він не зсунувся, я другою спробував розв'язати вузол на кілку — до кози наближатись я побоював­ся. Потім здогадався, що вирвати його із землі буде значно простіше.