Предмет: Литература, автор: fanatda03

Понимание и ответы по тексту
Задание 1
Ответьте на вопросы, выбрав 1
правильный ответ из четырех
предложенных.
морских
1. Назовите имя дядьки
богатырей:
а) Черномор
Б) Северомор
с) имя не указывается
d) Красномор
2. Какой царь «над златом чахнет»:
а) Додон
Б) Гвидон
с) Салтан
d) Кощей
3. Сколько богатырей «чредой из вод
выходят ясных»:
а) 33
Б) 30
c) 29
d) 40
4. Кто вонзил кинжал в грудь СПятнего
Руслана:
а) Рогдай
Б) Ратмир
- non och​

Ответы

Автор ответа: Endett
18

Ответ:

1. а)

2. d)

3. a)

4 вопрос не я понял, вообще ответ 4 вопрос "Фарлаф

"Объяснение:


diana892264: спасибо большое
diana892264: ты супер
diana892264: молодец
nindira1983: спасибо
alekssam0398: в 3 Б . И 30 витязей прекрасных чредой из вод выходят ясных и с ними дядька их морской
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: PRAVSHA1UA
Скажіть план до твору "ЧАРІВНЕ МІСЦЕ"

Безлюдний берег здавався таким, як і колись у дитинстві, як ча­сом бачив він у снах, у кучерявих верболозах, що подекуди припадали до води, купаючи у Пслі свої зелені чуби. А далі вигрівалися піщані висипи, немов вибілені сонцем полотна, на яких подекуди виднілися підбіл і зелена рута.     Зелений острів. Так здавна люди звали мальовниче урочище в межи­річчі Псла і Хортиці, омите з трьох боків голубою течією. Коли ж на­весні вся ця оболонь заливалася повінню, тоді вона була схожа на своє­рідне море, у якому купалися дерева, неначе зелені вітрила шаланд. Усі довколишні луки залиті водою, і тільки в середині травня ріки входили у свої береги. Та й тоді, щоб потрапити сюди, треба було переплисти на човні або перейти вбрід кілька рукавів і старих річищ.   Тихе чарівне місце. Трохи далі від Псла над розплесканими озерця­ми й затоками росли тополі, осичина, вільхи, берези й дуби. Де-не-де темною стіною здіймалися зарості вільшини, а на ній плівся білястий хміль із золотими китичками і розливав довкола ніжні пахощі.    І докоряв собі Береговець, що малював іноді казна-що, вигадував не­існуюче. Або ще й гірше: крутився в щоденній суєті суєт, марнував час... І, може, від того не знав радості й щастя творчості.
і продовження:
  

Увечері, у постелі, я уявляв козу саму обіч дороги в місячному сяйві і в цілковитій тиші. Я розумів, що в неї десь має бути хазяїн, який забирає її на ніч додому,— та все одно серце мені щеміло. І ось одного такого вечора я вирішив визволити козу з рабства.    Коли до мене зайшли друзі, щоб разом іти на річку, план визво­лення кози був уже готовий. Пройшовши з усіма півдороги, я ска­зав, що забув удома надувний рятівний круг, без якого мені купатися не дозволялося. При свідках я одв'язувати козу не хотів, боячись, що цей мій душевний порух викличе кепкування товаришів.   Я побіг додому, вхопив свій рятівний круг і пішов назад, наперед тішачись і вимальовуючи в уяві вдячні погляди приреченої на постій­не кружляння навколо свого кілочка безсловесної тварини.    Вона і уявити не могла, яка приємна несподіванка на неї чекає. Коза не змінила своєї набутої життєвим досвідом поведінки і тоді, коли я підійшов упритул. Тепер я розумію: вона була набагато хитрі­ша за мене й не така вже зобиджена долею, як уявлялося мені — до­вірливому й наївному.    Підтримуючи однією рукою круг, щоб він не зсунувся, я другою спробував розв'язати вузол на кілку — до кози наближатись я побоював­ся. Потім здогадався, що вирвати його із землі буде значно простіше.