Предмет: Литература, автор: sasaolta0

что такое Елань и почему она слепая в сказке Руслан и Людмила​

Ответы

Автор ответа: gorbanmaru59
3

Елань - это гиблое место как болото а назвали её так потому что те кто туда ходили теряли зрение.

Автор ответа: mrtitovich83
3

Ответ:

Елань — топоним, от диалектного «елань» (обширная прогалина, луговая или полевая равнина; возвышенная, голая и открытая равнина), происходящего от тюрк. алан — «поляна, поле». Елань — деревня в Белорецком районе Башкортостана.

При описании Блудова болота, куда зашёл герой сказки-были М. Пришвина "Кладовая солнца", нам встречается такое понятие, как "слепая елань". В это место привел Митрашу компас. Слепой называют елань за то, что водная гладь затянута, как будто слепой глаз.

Так же данное слово(елань) можно записать другим вариантом,    Елань - это диалектное слово, обозначающее глубокое и топкое место на болоте, внешне похожее на поляну. Здесь слой торфа очень тонкий, поэтому человека затягивает в трясину.

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: 24tonia24
***ПОТРІБНО НАПИСАТИ ПРОДОВЖЕННЯ ДО ЦЬОГО ТВОРУ***   ЧАРІВНЕ МІСЦЕ Безлюдний берег здавався таким, як і колись в дитинстві, як часом бачив він у снах, в кучерявих верболозах, що подеку­ди припадали до води, купаючи в Пслі свої зелені чуби. А далі вигрівались піщані висипи, немов вибілені сонцем полотна, на яких подекуди виднілися підбіл і зелена рута. Зелений острів. Так здавна люди звали мальовниче урочи­ще в межиріччі Псла і Хортиці, омите з трьох боків голубою течією. Коли ж навесні вся ця оболонь заливалася повінню, тоді вона була схожа на своєрідне море, в якому купалися дере­ва, неначе зелені вітрила шаланд.Усі довколишні луки залиті водою, і тільки в середині травня ріки увіходили в свої береги. Та й тоді, щоб потрапити сюди, треба було переплисти на човні або перейти вбрід кілька рукавів і старих річищ. Тихе чарівне місце. Трохи далі від Псла над розплесканими озерцями й затоками росли тополі, осичина, вільхи, берези й дуби. Де-не-де темною стіною здіймалися зарості вільшини, а на ній плівся білястий хміль і розливав довкіл ніжні пахощі. І докоряв собі Береговець, що малював іноді казна-що, вига­дував неіснуюче. Або ще й гірше: крутився в щоденній суєті суєт, марнував час... І, може, від того не знав радоста й щастя творчості.     БУДУ ДУЖЕ ВДЯЧНА!!!  2-4 АБЗАЦІВ БУДЕ ДОСТАТНЬО... НАПЕРЕД ДЯКУЮ!!!