Складіть пам'ятку "Як не потрапити в тенета Інтернету". Строчно! даю 50 балів
Ответы
Соціальні мережі останнім часом стали невід’ємним атрибутом нашого життя, особливо для молодих людей. Як зазначає доктор Гвен О’Кіф, генеральний директор і шеф-редактор американського журналу «Педіатрія сьогодні», соціальні мережі мають переважно позитивний вплив на дітей. Сьогодні соціальний простір дітей постійно скорочується: вони вже не мають місць і часу для такого спілкування з однолітками, яке мали їхні батьки. Соціальні мережі надають їм майданчик для цілком комфортних контактів. Проте не все так гладенько в данському королівстві. Багато молодих батьків не бачать жодної шкоди від того, що їхня дитина має сторінку, наприклад, в Однокласниках або Вконтакті. Про серйозність проблеми можна судити за результатами міжнародного дослідження «Діти ЄС Онлайн» (EU Kids Online). До нього приєдналася Росія, яка проводить власне дослідження «Діти Росії Онлайн». В Україні мають місце аналогічні процеси, а отже, ця інформація буде актуальною і для нашої країни.
Одним із чинників ризику є те, що більшість російських дітей користуються Інтернетом самостійно - в середньому близько 80% дітей по Росії виходять у мережу з окремих комп’ютерів і через мобільні телефони - тобто в ситуаціях, коли батьки їх практично не контролюють. А європейські діти частіше виходять у мережу з комп’ютера, яким члени сім’ї користуються спільно, або зі шкільного. Інший тривожний чинник - збільшення часу, проведеного он-лайн. Понад чверть дітей проводять у мережі від семи до 14 годин на тиждень - тобто близько однієї-двох годин на день, кожна шоста дитина - від 14 до 21 години, кожна п’ята - понад 21 годину на тиждень. Частина цих дітей, у буквальному сенсі «живе в Інтернеті», проводячи он-лайн по дві-три доби на тиждень. Яке вже тут читання художньої літератури, якщо на домашнє завдання часу катастрофічно не вистачає.
«Зрозуміло, що підростаюче покоління шаленіє від соцмереж, але рідко уявляє собі наслідки надмірної відкритості й гіперкомунікативності. Гонитва за кількістю друзів, нерозбірливість у контактах і сумнівна поінформованість про privacy-настройки профілів, як і добрі наміри, ведуть прямцем у пекло», - пише Євгеній Касперський, засновник компанії «Лаборатория Касперского».
«Нещодавно був вражений даними OnGuard Online: 22% користувачів соцмереж від 16 до 24 років узагалі не знають людей, з якими «дружать», - продовжує експерт. - Немає ніякої гарантії, що приватна інформація з профілів і «стін» не потрапить у «неправильні» руки. І пам’ятайте, що кіднепінг і маніяки усього лише ймовірна верхівка айсберга». Інший потенційний ризик надто активної поведінки в соціальних мережах педіатри вже називають «Facebook-депресією». Коли підлітки 11-15 років проводять майже весь час у соціальних мережах, у них виникають ознаки класичної депресії, змінюється режим харчування і сну, виникають різкі перепади настрою. Соціальні мережі практично замінили дитині живе спілкування. Власне, навіщо їй тепер виходити і спілкуватися на вулиці, якщо простіше написати в аську або надіслати повідомлення на стіну. Плюс до всього, дитина тепер може заводити необмежену кількість друзів і спілкуватися з ними. А наслідки можуть бути необоротними - відбувається надмір спілкування. У дитини зникає інтерес до співрозмовника. Спочатку до одного, потім до іншого. Потім вона втрачає інтерес до життя... До всього іншого треба розуміти, що сьогодні майже всі азартні ігри переїхали в додатки соціальних мереж. Для оплати використовується внутрішня валюта соціальної мережі. Є приклади, коли діти витрачали реальні гроші батьків для підняття собі рейтингу через СМС. Замисліться, може статися так, що самі не помітите, як почнете відправляти СМС за золоті монети в грі.
На сьогодні проблема безпеки дітей в Інтернеті стала глобально значущою. На сучасному етапі розвитку українського суспільства має з’явитися стійке розуміння того, що питання дитячої безпеки в Інтернеті потребує скоординованого вирішення на всіх рівнях - від сімейного і муніципального до регіонального й міжнародного. У розв’язанні цієї проблеми необхідно діяти системно, використовуючи не тільки правові регулятори, а й звичаї і моральні норми, а також технічні і технологічні можливості. Новим і найефективнішим механізмом розв’язання цієї проблеми може і повинно стати формування інформаційної культури особистості - батьків і дітей, а також професійної інформаційної культури журналістів і вчителів.