Предмет: Математика, автор: Аноним

срочно пожалуста прошу
Ваша задача: вычислить пример столбиком в тетради и найти ответ в тесте.
Все вычисления ОБЯЗАТЕЛЬНО СТОЛБИКОМ в тетради, кроме таких 234,6 : 10, такие примеры
запишите в строку. Напомню, что здесь нужно ЗАПЯТУЮ ПЕРЕНЕСТИ НА ОДНУ ЦИФРУ
ВЛЕВО, т.к. в 10 один нуль.
Некоторые образцы решения:
1
Найти корень уравнения:
7х – х = 60,18 …7х – х упростить, вспомните 7х – х = (7 - 1)х = 6х, мы в уравнении сразу пишем 6х
6х = 60,18 ………между 6 и х стоит знак умножения, значит находим неизвестный множитель
х = 60,18 : 6 …………. выполняем деление рядом в тетради
х = 10,03
Ответ: х = 10,03
_60,18 6
6 10,03
_0 1
0
_18
18
0
17
2
Представить в виде д.д. 5 . Дробная черта – это знак деления, значит нужно разделить 17
на 5 столбиком
_17 5
15 3,4
_20 закончилось деление целой части, значит, сразу ставим запятую и сносим 0
20
0
4
3
Клава съела 123,6 г мороженого, а Даша 3 того, что съела Клава. Сколько г мороженого
съели всего?
Вспоминаем, как найти часть от числа!!! Нужно число разделить на знаменатель, а потом
результат умножить на числитель. Значит,
1)
123,6 : 3 = 41,2(г) – третья часть массы
2)
41,2 * 4 = 164,8(г) – съела Даша эти действия пишем столбиком
3)
123,6 + 164,8 = 288,4(г) – съедено всего
Ответ: 288,4 г.

Ответы

Автор ответа: vitabovda03
1

Ответ:а) 2·(4x – 3) - (3x – 7) = 0 б) 2x + 1 – (6x + 5) + x = 2 в) x – 7·(3x – 2) = 19 г) 12x + 4 – 3·(5x – 2) = 0 д) 2·(x – 1) - 6·(x +...

Пошаговое объяснение:

Похожие вопросы
Предмет: Українська література, автор: nikitaxxxx

Мій  літній  поїзд  зупинився  знову
перед  цією  айстрою  смутною.
І  я  зійшла  в  її  казкову  тінь.
"У  нас  дощі!"  -  буденно  повідомив
мій  чоловік.  А  я  зітхнула:  "Вдома..."
І  привітала  радощі  прості.

Притишена  до  світлого  ріаnо,  
десь,  за  стіною,  скрипочка  співала.  
Я  сіла  в  крісло  до  вікна  лицем.  
І  милостиво  осені  кивнула,  
мовляв,  я  вже  готова.  Я  вернулась.
Розпочинай  класичний  свій  концерт.  
Заговорив  у  сутінках  годинник  
про  те,  як  час  проходить  крізь  людину
і  там,  за  нею,  -  вічністю  стає.  
І  розуму  нема  туди  дороги.  
І  лиш  душі  меланхолійний  погляд  
провидить  все,  коли  годинник  б'є.

Вступає  дощ...  Високий  і  безмежний,  
Заслухатись  його  -  необережно.  
Розмиє  дощ  той  нетривкий  сосуд,  
в  який  тебе  природою  відлито,  
яким  тебе  одділено  од  світу,  
і  переллє  в  холодний  білий  сум  
просторів...  Але  годі  вже  печалі.  
Бо  нетерпляче  галасує  чайник.  
І  славословить  затишок  цвіркун.  
І  в  тому  всьому  є  спокійна  сталість,  
Мов  за  віки  нічого  тут  не  сталось.  
Завжди  тут  бив  годинник  у  кутку.  
Завжди  під  ним  дівчатко  виростало.  
В  товсті  косички  банти  заплітало.  
І  сутінки  торкалися  вікна...  
Усе  мина...
Але  довіку  буде  -  
твій  дім,  і  осінь,  і  ласкаве  чудо  
концерту  для  дощу  і  цвіркуна.