Розкрийте взаємозв'язки клімату, грунтів, рослинності та тваринного світу на прикладі степевої зони
Ставлю 60!!!
Ответы
Ответ:
Объяснение:Степова зона лежить у південній частині України і займає 39 % її території. На півночі межує з лісостеповою зоною, на півдні простягається до узбережжя Чорного й Азовського морів і передгір’я Кримських гір. Охоплює більшу північну частину Кримського півострова. Зона степу простягається від державного кордону з Молдовою і Румунією на південному заході до кордону з Росією на північному сході та сході.
У зв’язку з рівнем забезпечення теплом і вологою, характером ґрунтово-рослинного покриву степова зона поділяється на три природні підзони: північностепову, середньостепову та південностепову (сухостепову).Клімат зони степу помірний континентальний. Тут за низької вологості повітря часто бувають суховії, посухи, пилові та чорні бурі, які завдають шкоди сільському господарству.Найбільше природне багатство степової зони – її ґрунтові ресурси, серед яких переважають чорноземи. Саме завдяки їхній високій родючості степ є основним сільськогосподарським районом, де вирощують пшеницю, кукурудзу, просо, соняшник, кавуни. Ґрунти сформувалися на лесових відкладах. Залежно від рівня зволоження та характеру рослинності у степовій зоні утворилися різні зональні типи і підтипи ґрунтів. У північностеповій підзоні виникли чорноземи звичайні зі значним вмістом гумусу. Найбільший його вміст мають чорноземи Приазовської височини (7,2 %). У середньостеповій підзоні поширені чорноземи південні, в яких вміст гумусу зменшується до 5 %, наявні включення гіпсу на певній глибині. У найбільш посушливій південностеповій (сухостеповій) підзоні сформувалися каштанові ґрунти з невеликою часткою гумусу та близьким до поверхні заляганням гіпсу.
У степах формуються деякі азональні типи ґрунтів. На терасах річок виникли лучно-чорноземні ґрунти. У південностеповій підзоні у подах в умовах промивного режиму трапляються солонці, солончаки та солоді. Солончаки – це ґрунти, постійно насичені солями у верхніх горизонтах, що пригнічує ріст і розвиток рослин. Вміст гумусу – 1–2 %. На поверхні ґрунту наявна сольова кірка. Утворюються внаслідок випаровування мінералізованих підземних вод, що залягають близько до поверхні. Солоді формуються у зниженнях рельєфу (часто у подах) на краще зволожених землях унаслідок розсолення та вилуговування засолених ґрунтів. Солі при цьому вимиваються на певну глибину, як і у солонців, що менш засолені, ніж солончаки. Вони лужні, потребують гіпсування. Солончаки, солоді та солонці або зовсім не використовують, або використовують для випасання овець і великої рогатої худоби. Основний захід меліорації – промивання солончаків прісною водою, зокрема з метою зниження рівня ґрунтових вод. У степовій зоні за надмірного зрошення розвиваються процеси вторинного засолення ґрунтів, коли солонці знову перетворюються на солончаки. Причиною цього є підйом рівня засолених підземних вод. Рослинність степової зони відрізняється від лісостепу відсутністю лісів на вододілах. Лісом і чагарниками на півночі степової зони бувають вкриті лише байраки. Переважає дуб, до якого домішуються клен, липа, ясен, глід, шипшина, мигдаль, степова вишня. Лісистість степової зони становить 3 %.