Що таке структура популяції? Які типи структури популяції ви знаєте?
Ответы
Ответ:
Популяція – це сукупність особин одного виду, які відтворюють себе протягом великої кількості поколінь і тривалий час займають певну територію, функціонуючи і розвиваючись в одному або в разі біоценозів. Популяція – елементарна еволюційна одиниця, екологічною ознакою якої є щільність, розподіл особин за віком і статтю, характер розміщення в межах екосистеми чи угрупування, тип росту та інші. В біоценозах популяція може мати становище ценопопуляції (сукупність особин одного виду в межах угрупування), поліценотичної популяції (популяції тварин, які переходять з одного біоценозу в інші), інваційної популяції ( популяція, яка нападає на популяції інших організмів: сарана, грибні захворювання).
Кожна популяція виконує певну функцію в біоценозі, водночас взаємодіючи з популяціями того ж виду, які перебувають за межами даного біоценозу. Російський вчений В.М. Беклемішев (1960) звернув увагу, що на стан і самодіяльність популяції значною мірою впливають не лише ті явища, які відбуваються всередині даної популяції, але і в сусідніх популяціях. На цій підставі він виділив ряд популяцій:
Незалежна популяція – розпоряджається достатнім потенціалом народжуваності, який дає змогу поповнювати їй втрати чисельності і довго існувати без міграції особин ззовні.
Напівзалежна популяція – може існувати лише завдяки розмноженню власних особин в умовах низької численності. Імміграція особин ззовні відчутно впливає на наслідки заселення.
Залежною стає популяція тоді, коли народжуваність не покриває втрат численності. Така популяція не може існувати без імміграції особин ззовні.
Псевдо популяція – це група особин якоїсь популяції, яка не має змоги розмножуватись у даному місті. Такі популяції утворюються завдяки міграції особин із сусідніх угрупувань і можуть існувати досить довго, беручи участь у біоценотичних процесах, однак без можливості поширення. Такими є популяція стеногалітів – організмів, які надзвичайно чутливі до концентрації солей у водному середовищі.
Періодична – популяція з’являються незаселених біотопах або поза межами радіуса даного виду впродовж кількох місяців або навіть кількох років. Її існування пов’язане з періодичним виникненням сприятливих умов середовища.
Геміпопуляція, тобто напівпопуляція, в якій виразно виступає відмінність життєвих вимог у різних фазах життєвого циклу, а окремі постаті посідають різне місце в природі. Наприклад, личинки комара живуть у водоймищах, тоді як дорослі особини – в лузі. Аналогічно різнопросторова схема життєдіяльності травневого хруща, личинка якого розмножується і живе в ґрунті, а сам хрущ – у кронах дерев, де виступає в ролі фітофага.
Е. Піанка (1981), спостерігаючи в природі нерівноцінність популяцій, виділяє опортуністичні та рівновагові популяції. Перша категорія спричинюється періодичними порушеннями середовища, такими, як пожежі, повені, урагани, посухи, які раптово скорочують щільність популяції до рівня, значно нижчого, ніж максимальний, характерний для конкретного місцезнаходження. Таким є, наприклад, популяції однорідних рослин і тварин, які швидко ростуть навесні і влітку, а з настанням холодної погоди скорочують свою численність. Друга категорія популяцій (характерна для багатьох хребетних) визнається станом, близьким до рівноваги, зі своїми ресурсами, причому їх щільність є значно стійкішою. Отже, коли оточуюче середовище стабільніше і значною мірою прогнозоване, щільність популяцій коливається менше, а смертність має, як правило, спрямований характер, сприяючи збереженню тих особин, які краще виживають в умовах високої щільності та конкуренції. Російський вчений М.П. Наумов (1963) запропонував концепцію ієрархії популяцій залежно від розмірів території, яку вони займають:
Елементарна (локальна) популяція – сукупність особин одного виду, які населяють невелику ділянку однорідної площі. Кількість таких популяцій пропорційна різноманіттю умов біогеоценозу.
Екологічна популяція – сукупність елементарних популяцій, тобто видові угруповання, приурочені до конкретних біогеоценозів (грабових бучин, дубово-грабових субучин).
Географічна популяція – сукупність груп особин попереднього рангу, які заселяють значну територію з географічно однорідними умовами середовища. У межах останнього спостерігання єдиний ритм життєвих явищ та інші функціональні особливості, що створюють морфофізіологічний тип, який відрізняє дану популяцію від сусідніх, котрі перебувають у інших географічних умовах.