Предмет: История, автор: bashmachenkovaa2007

1. Розкажіть про перебіг битви на річці Ґранік.

2. Яке з міст чинило найтриваліший опір армії Александра?

3. Які були наслідки східного походу Александра?

4. Чому Александра Македонського вважають талановитим командиром та величним царем?

Даю 20 баллов

Ответы

Автор ответа: myroniukiryna
25

1) Перебіг битви при річці Ґранік.

Армія Александра зустріла персів на третій день травня з Абідоса і він негайно атакував. Ця тактика зненацька застала персів. Лінія Македонії була обладнана важкими фалангами посередині та кіннотою з обох боків. Перси здійснили підзарядку кіннотою. Потім грецька кіннота повернула ліворуч і почала переміщатися до перської кавалерії, яка після загального просування була задіяна лівою стороною македонської лінії. На недавно звільненому місці бойової лінії відкрилася діра, і македонська піхота пробилася до перської піхоти. Тоді македонська фаланга напала на грецьких найманців. Оскільки багато їхніх лідерів уже загинули, і піхота їх розгромила, обидва боки перської кавалерії відступили, побачивши крах центру.  

2) Місто Тір. Облога тривала 7 місяців з січня по серпень 332 року до нашої ери. Причиною стало острівне розташування міста, яке було базою для флоту персів. Александр вирішив побудувати дамбу для його захоплення. Він досяг своєї мети.  

3) Основні наслідки та результати Східного походу:

- Зруйнування Перської імперії.

- Вихід імперії Александра Македонського на перше місце.

- Розширення території імперії Александра Македонського, яка включала колишні території Перської імперії, частину території Індії та Грецію.

- Розвиток торгівлі між та всередині нових територій.

- Економічне зростання за рахунок збагачення новими ресурсами та великою кількістю робочої сили.

- Поширення культури еллінізму.

- Поєднання та взаємодія між східною та грецькою цивілізаціями.  

4) Через поєднання свого дипломатичного мистецтва та військового генія й використання хитрості, винахідливості. Грецька мова була також інструментом, яким Александр Великий володів з великою метою стати Великим. До розширення його імперії існували сотні мов, до моменту поширення грецької, що сприяло розширенню культури, торгівлі та гегемонії серед завойованих земель.

Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: Керис

I. Напишите подробное изложение Ответьте на вопрос: “Какие мысли и чувства вызывает у вас этот текст?”(в виде красткого сочинения)

Чтобы боль каждого...

В глубине Грузии есть местечко Гелати. Здесь курятся сизой растительностью склоны гор и по белым развалинам старой академии, в которой, по преданию, учился гениальный певец этой земли Шота Руставели, ползут и переплетаются бечевки мелколистного растения с могильно-черными ягодами, которые даже птицы не клюют. Здесь же стоит тихий и древний собор с потускневшим от времени крестом на маковице. Собор, воздвигнутый еще Давидом-строителем в далекие и непостижимые, как небесное пространство, времена. Все замерло и остановилось в Гелати. Работает лишь время, оставляя свои невеселые меты на творениях рук человеческих. Вот дарница – огромное деревянное дупло, куда правоверные, приходившие поклониться богу и памяти зодчих, складывали дары свои: хлебы, фрукты, кусочек сушеного мяса или козьего сыра. В чистом и высоком небе качался купол собора с крестом, а неподалеку совсем по-российски, беззаботно пел жаворонок, трещали кузнечики в бурьяне да заливались синицы в одичалом лесу. Медленно и тихо ступил я в собор. Он был темен от копоти. С высокого купола по стенам собора скатывались тяжелые серые потеки. В разрывах черной копоти, в извилинах нержавеющих потеков виднелись клочки фресок. И то проступал скорбный глаз пресвятой матери-богородицы, то окровавленная нога распятого спасителя, то лоскут святой одежды, поражающий чистотою красок. Мне объяснили: по дикому обычаю завоеватели-монголы в каждой православной церкви устраивали конюшни и разводили костры. Но царь Давид ставил собор на века, и меж кровлей купола по его велению была налита прослойка свинца. От монгольских костров свинец расплавился, и потоки его обрушились на головы чужеземных завоевателей. Они бежали из Гелати в панике, считая, что их карающим дождем облил православный бог. Грузины сохраняют собор в том виде, каким покинули его ужаснувшиеся завоеватели. Печально сердце гелатского собора, хмур и обветрен лик его, вечна и скорбна тишина в нем. Память темным и холодным крылом опахивает здесь человеческое сердце. Совсем уж тихо, с опущенной головой покинул я оскверненный, но не убитый храм и теперь только заметил у входа в собор массивную гранитную плиту, уже сношенную ногами людей. На белой, грубо тесанной плите вязь причудливой грузинской письменности. Иные буквы и слова уже стерты ступнями человеческими. Но грузины наизусть знают надпись над прахом Давида-строителя и охотно переводят ее, не забывая упомянуть при этом, что грузинский царь на сколько-то сантиметров выше Петра Великого, и потому так огромна плита на могиле его, На плите остался завет творца: “Пусть каждый, входящий в этот храм, наступит на сердце мое, чтобы слышал я боль его...” Все вокруг приглушило дыхание, вслушиваясь в мудрую печаль нетленных слов. (По В. П. Астафьеву.) (408 слов.)