Предмет: История, автор: lesac589

Утром на двух ногах, днем на четырех, а ночью на трех?
Интересно отгадаете ли.

Ответы

Автор ответа: almazkillyou
0

Ответ:

человек вроде да вроде он


lesac589: Ну что вы! Тогда бы утром он ходил на четырех.
elvirakanaeva11: не дописал
almazkillyou: человек гд 3 ноги это старость тип 2 и костыль
almazkillyou: а на 4 это когда ползает
ggseudieo: утром среднего возраста, днем он ползает, а ночью старость?
almazkillyou: да
almazkillyou: стоп не
almazkillyou: утром ползает а днем ходит
lesac589: В том-то и интерес загадки! Тот же миф, но другая его версия.
almazkillyou: а тут тогда хз
Автор ответа: ggseudieo
0

Человек ходил на двух ногах. Потом, когда он поженился на своей матери, то стал животным и ходил на четырёх ногах (лапах). Когда он узнал, что женился на матери, он выколол себе глаза и был вынужден ходить с тростью?


lesac589: Очень близко! Только напишите имя этого человека.
ggseudieo: На Э что то
lesac589: Сочту за верный ответ. Это Эдип. Вы все верно расписали, разве что забыв о том что он убил своего отца чтобы жениться на своей матери. Лавровый венок вам на голову.
ggseudieo: Ахах, спасибо))
Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: 56Dashka56
Предмет: Українська мова, автор: ketrin97

Помогите!!!!! ПОЖАЛУЙСТА  

1.Напишіть до тексту творче продовження, поміркувавши над епіграфом.                                      

                                                  Ікебана
                                                    

                                                     - На твоїй планеті, — промовив малень-
                                                       кий принц, — люди викохують в одному

                                                       саду п’ять тисяч троянд... і не

                                                       знаходять того, що шукають...
                                                    — Не знаходять, — погодився я.
                                                    — Але ж те, що вони шукають, можна

                                                       знай¬ти в одній-однісінькій троянді, в

                                                       ковтку води...
                                                                      (Антуан де Сент-Екзюпері)

 

У Всеволода Овчинникова прочитав я японську притчу про майстра чайної церемонії Рікю, на всю країну відомого своїми кві¬тами повитиці. Поглянути на них захотів сам володар. Та, прибув¬ши в сад Рікю, здивувався й обурився .. усі квіти були зрізані. Хто зна, які б то мало наслідки, якби в кімнаті для чаювання не побачив володар ікебану — з одного-єдиного стебельця повитиці. Усіма кві¬тами свого саду пожертвував Рікю, щоб підкреслити їхню красу в одній, у найкращій квітці!
Подумалось.. освоїти й собі ікебану. Показати б одне-єдине слово так, щоб краплю роси не струсити з нього!
Звісно, тут і талант потрібен, і смак неабиякий. А ще, можливо, і мужність. Увійти до класу з оберемками та віниками слів набага¬то простіше. Але ж хай і найкращі квіти будуть в оберемку .. хто їх у гурті розгледить? Хай і як пахтітиме віник .. до віника хто приню¬хується? Та й навіщо краса — оберемками, а віниками — пахощі?
П’ять тисяч слів кажемо й хочемо .. хоч би одне почули!
Навчитись би казати одне. Щоб схотілось п’ять тисяч почути (С. Павленко).

Предмет: Русский язык, автор: амнеуир
Предмет: Алгебра, автор: Аноним