Question

Класифікація звуків української мови. Механізм утворення звуків​

Answer 1

Ответ:

Голосні звуки утворюються за допомогою голосу. За способом творення їх поділяють на звуки

високого підняття ([і], [у]),

високо-середнього підняття ([и]),

середнього підняття ([е], [о]),

низького підняття [а];

переднього ряду ([і], [и], [е]),

заднього ряду ([у], [о], [а]);

лабіалізовані (губні або огублені) голосні (ті, у творенні яких беруть активну участь губи) — [у], [о],

нелабіалізовані (негубні або неогублені) ([а], [е], [и], [і]).

Голосні звуки бувають наголошені та ненаголошені. Наголошені голосні вимовляються і чуються у вимові чітко та ясно.

Звуки, що мають у своєму складі й голос, і шум, називаються приголосними. За кількістю звучності (голосу) приголосні поділяються на сонорні та шумні.

Сонорні наближаються за тоном звучання до голос­них. Їх небагато: [р], [л], [м], [н], [j], [в], [л‘], [р‘], [н‘].

Інші приголосні належать до шумних.

У свою чергу шумні звуки за кількістю шуму й голосу поділяються на дзвінкі та глухі.

Дзвінкі звуки мають у своєму складі шум і голос.

Глухі звуки складаються тільки з шуму.

Дзвінкі й глухі приголосні в українській мові є парними (крім глухого [ф], який не має пари серед дзвінких приголосних). Дзвінких приголосних 11, глухих — 12.

Дзвінкі: [б], [г],  [ґ], [д], [ж], [дж], [з], [дз], [д’], [з’],  [дз’].

Глухі:  [п], [х], [к], [т], [ш], [ч],  [с],  [ц],  [т’], [с’],  [ц’], [ф].

За місцем творення приголосні звуки поділяються на: губні, носові, язикові та гортанні.

Губні звуки творяться при активній участі губ або нижньої губи і верхніх зубів: [б], [п], [в], [м], [ф].

Носовими називаються звуки, при творенні яких ви­дихуване повітря виходить через ніс: [м], [н].

Гортанний звук один: [г].

Решта звуків є язиковими. Їх ще називають рото­вими.

За місцем творення вони також поділяються на три групи залежно від того, яка частинка язика бере участь у їх творенні: задньоязикові, середньоязикові та перед­ньоязикові.

До задньоязикових належать звуки [ґ], [к], [х]. В українській мові вони є завжди твердими. Тому після літер, що їх позначають, ніколи не пишеться м’який знак. Перед звуком [і] задньоязикові можуть пом’якшу­ватися: кігті, хід, хімія.

До середньоязикових належить звук [j] та м’які звуки [д’], [т’], [л’], [н’]. Всі середньо­язикові звуки м’які.

Всі інші звуки є передньоязиковими: [д], [т], [н], [з], [с], [дз], [ц], [л], [р], [ж], [ш], [дж], [ч], [з’], [с’], [дз’], [ц’], [р’]. У мовленні передньоязикові звуки можуть бути або твердими [д], або м’якими [с’], або пом’якшеними [ч’] .