ДАЮ 60 БАЛОВ
Життя та традиції рицарів
Ответы
Объяснение:
Німецьке слово "рицар" (лицар) спочатку означали «вершник» і через польську мову воно ввійшло до української. Так називали вояка — феодала, який ніс військову службу для свого сеньйора, зазвичай кінну. Пізніше, в XI—ХII ст., термін «рицар» набув ширшого значення. Він став синонімом знатності й шляхетності.
Рицар мав боротися за християнську віру, оберігати слабшого, дотримувати слова, бути вірним своєму сеньйору, вміти постояти за себе.
Для того щоб стати рицарем, слід було пройти процедуру посвячення, яка найчастіше здійснювалася на свята: Різдво, Великдень, Вознесіння.
Обряд посвячення в рицарі мав пройти навіть король.
Однією із традицій рицарського Середньовіччя був культ "прекрасної дами". Дама серця була для рицаря втіленням кращих людських чеснот: розуму і доброти, краси і грації. Аби завоювати серце коханої, рицарі здійснювали подвиги, складали на ії честь вірші та виконували серенади. А на турнірах вояки прикріплювали стрічки своєї пані до шолома.
Цроте не варто ідеалізувати рицарів. Пограбування селян і купців, зухвалість по відношенню до інших, войовничість і неосвіченість були так само притаманні рицарям, як рицарські чесноти. У мирний період феодали часто вдавалися до міжусобних війн. Церкві навіть знадобилося прийняти кілька постанов про Божий мир, які забороняли феодалам воювати під час релігійних свят і кілька днів на тиждень. З виникненням вогнепальної зброї рицарство як військова сила занепало і залишилося лише аристократичним станом.