Предмет: Биология, автор: alien1koz

Хромосомный набор соматических клеток пшеницы равен 28. Определите хромосомный набор и число молекул ДНК в одной из клеток семязачатка перед началом мейоза, в профазе мейоза 1 и в профазе мейоза 2. Объясните, какие процессы происходят в эти периоды и как они влияют на изменение числа ДНК и хромосом.

Ответы

Автор ответа: tflay

Ответ:

1) Перед началом мейоза в клетке двойной набор двойных хромосом (то есть 28 хромосом и 56 молекул ДНК).

2) В профазе мейоза 1 произойдёт независимое расхождение двойных хромосом, количество хромосом уменьшится в 2 раза (но они так и будут двойными).

3) А вот в профазе мейоза 2 в клетке уже 14 хромосом, и молекул ДНК, соответственно, будет 28.

Объяснение:

Предыдущий вопрос

Следующий вопрос

Похожие вопросы

Предмет: Биология, автор: irazholydenko

наука про небесні світила, СРОЧНО!!!!

6 лет назад

Предмет: История, автор: yenebd

Чому робітники погоджувалися на умови життя, змальовані в тексті?
Стисло викладіть своє ставлення до описаних явищ. З повісті І. Франка «Борислав сміється»: «...Звільна, важкою ходою повзли дні за днями, і життя в Бориславі для робучих людей ставало чимраз тяжче і тяжче. Здалека і зблизька, з гір і з долів, з сіл і з містечок день у день сотні людей пливли-напливали до Борислава, як пчоли до улія. Роботи! Роботи! Якої-небудь роботи! Хоть би й найтяжчої! Хоть би й найдешевшої! Щоб тільки з голоду не згинути! – се був загальний оклик, загальний стогін, що хмарою носився понад головами тих тисяч висохлих, посинілих, виголоджених людей. Небо і землю запер бог на залізні ключі, – вся надія мужиків-хліборобів вигоріла разом з їх житом та вівсом на поруділих від спраги загонах. Худоба гибла за недостачею паші. Не осталося нічого, як іти на заробітки, а заробітків-то якраз і не було тоді ніяких в нашім Підгір’ї – крім Борислава. От і поперлися туди бідні люди з усіх сторін, хапаючися за посліднє, так, як той потопаючий хапається за стебелинку... Дешеві і покірні робітники рікою напливали до бориславських багачів, з сльозами напрошувалися на роботу, хоть би й за яку дешеву ціну, – і ціна справді пішла чимраз дешевша. А між тим хліб ставав чимраз дорожчий, – до Борислава його довозили дуже мало і дуже неправильно, і робітникам не раз і з яким-таким грошем за пазухою приходилось мліти голодом. Щотижня вривали їм плату, а супротивних зацитькували згірдними, насмішливими словами: “Не хочеш тілько брати, то йди собі та здихай з голоду, – тут на твоє місце десять аж напрошується, та й ще за меншу ціну!”»