Предмет: Математика, автор: veruskadmi997

Сколько килограмм в 401,25 центнерах? С решением, пожалуйста.

dsimonenco77: Ответ 40 килограмм и 125 грамм

Ответы

Автор ответа: HandMud

1 ц = 100 кг

401,25 ц = 40125 кг

Автор ответа: minegolov

Ответ:

Пошаговое объяснение:

1 центнер=100 кг

401,25:100=40125

сделай лучшим ответом очень надо

dsimonenco77: 40125 килограмм?

veruskadmi997: Как делать лучший ответ

Предыдущий вопрос

Следующий вопрос

Похожие вопросы

Предмет: Английский язык, автор: stdcnzf52x

Hatch the words with their meanings.
capital
inland
major
famous
popular
enormous
kilometres long
metres high
a length from top to bottom
b
large and important
c
many people like it.
d
distance from one end to the other
e
very big
f many people know about it
g a city where a country has its
government
h not near the sea

5 лет назад

Предмет: Алгебра, автор: elenasvyatorusa

Розв’яжіть рівняння:

1) 7 – 6х = 10;
2) 161(2х + 2) = 161х;

5 лет назад

Предмет: Українська мова, автор: BorschAndSalo

Даю 100 балів, допоможіть, будь ласка, благаю.

Завдання
1. Прочитайте текст, який не розподілено на абзаци. Чи відчули ви труднощі в сприйнятті змісту?
2. Поділіть текст на абзаци. Поясніть, чим зумовлений ваш поділ. Визначте тематичні речення в абзацах.
3. Визначте вступ, основну частину й кінцівку тексту.

Небезпечна зустріч
Темна соковита зелень серед жовтого - то були кущі смородини чи малини. Отже, десь поблизу вода… Я почвалав туди і раптом побачив, що кам’яна брила над кущами ожила і посунула понад ними, змінюючи свої обриси. Я зупинився, придивився пильніше і… похолов - та це ж бурий ведмідь! Я прикипів до місця. Що діяти? Та ведмідь з такою жадобою ласував ягодами, що не помічав мене. Я обережно ліг на бік, звільнив руки від ремінців рюкзака і, тамуючи подих, дивився на бурого. Подумав: добре, що тут, унизу, немає вітру і звіра не сягає людський запах. Ведмідь підводився на задніх лапах, передніми водив по кущах і тицяв у них мордою - збирав ягоди. Я лежав на боці, забувши спрагу, і не зводив очей з клишоногого. І хтозна, що переважало зараз у моїх відчуттях - цікавість чи переляк. Та це не могло тривати довго. Просто над головою стримів великий камінь. Я обережно звівся на ноги, подряпався туди, кленучи дрібні камінці, що сипалися з-під рук і ніг, але бурмило не озирався на той шелест. Видно, звик до сипання гальки та щебеню в горах.