Предмет: Математика, автор: aksenovak

у короля есть 10 мудрецов. Однажды он выдал первому мудрецу-одну золотую монеты, второму-две, третьему-три, четвёртому-четыре, ........, десятому-десять. затем он сказал, что каждую минуту мудрецы могут просить его выдать девяти из них по одной золотой монете. Если в какой-то момент у всех мудрецов будет поровну, то они могу их забрать. смогут ли мудрецы забрать монеты ?

Ответы

Автор ответа: xERISx
2

Каждую минуту король выдаёт по одной золотой монете девяти мудрецам, то есть одному монеты не достаётся. Так как в результате у всех должно быть монет поровну, значит, каждый раз нужно, чтобы монету получал тот мудрец, у кого меньше всего монет было сразу.

Пусть через Х минут у мудрецов станет золотых монет поровну. Тогда за это время первый мудрец получит  Х монет, второй мудрец получит (Х-1) монет, так как у него изначально было на одну монету больше, чем у первого. Третьему мудрецу достанется  (X-2) монеты, четвёртому - (Х-3) монеты, и т. д. Десятому мудрецу король выдаст  (Х-9) монет. Всего за Х минут король раздаст    монет.

X+X-1+X-2+X-3+X-4+X-5+X-6+X-7+X-8+X-9 = 9X

10X - 45 = 9X;      10X - 9X = 45

X = 45    

Ответ : Да, смогут. Через 45 минут у мудрецов будет по 46 золотых монет поровну. А уж в какой последовательности кто-то из них не будет получать монету, они решат сами, на то они и мудрецы.

Приложения:
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: Аноним
переказ тексту шторм на морі
вот текст своими словами
Шторм на морі

Я прокинувся вдосвіта від якогось невиразного гулу.

Кинувся до вікна. Крізь світанковий морок побачив, як гойдаються дерева під могутніми ударами рвучкого вітру. Почув, як важко й нестримно стугонить море. Уночі почався шторм.

Заснути я вже не міг. Я люблю море завжди, а надто, коли воно штормить. Одразу ж вирішив, що в школу виберуся з дому раніше, щоб ще завернути до берега та помилуватися штормом.

Ледве діждався, поки повставали тато й мама. Мама почала готувати сніданок, але мені не терпілось. Коли спішиш, то й п’ять хвилин здаються тобі вічністю.

Під яскравим ранковим сонцем, під зовсім чистим, без жодної хмаринки небом від берега і до молочно-синьої смужки небосхилу гойдалося море. Гналися одна за одною високі хвилі. Вода була в одному місці темна, в другому — сіро-зелена, а в третьому — чорно-синя. Коли по ній пробігав дужий і пружний вітер, вона швидко міняла свої кольори. Схоже було, ніби поверхня води знизу, з самих морських глибин, освітлюється різнобарвними вогнями.

Бувають шторми з чорним низьким небом, з важкими кошлатими хмарами, з густими й холодними дощами. Тоді море — темне, люте і неприступне.
А це був сонячний шторм. Сонячний і іскристий. Вода манила до себе. Хотілося роздягтись і кинутись в оту веселу, дзвінку водоверть.

Водночас два предмети привернули мою увагу. Перший — то парусник, що йшов з моря. Я впізнав парусно-моторну шхуну «Зоря», вона часто погойдувалась у бухті на якорі або на тросах біля причалу. Але зараз цей парусник, немов велетенський птах з білими крилами, стрімко мчав до берега. Вітер і хвилі гойдали його, клали на обидва борти, він занурювався носом глибоко у воду, провалювався серед хвиль так, що було видно лише вершечок клівера, а згодом знову вискакував на гребінь хвилі і линув-линув на всіх парусах.

Друге, що привернуло мою увагу, був собака. Великий каштановий собака з красивим пухнастим хвостом. Він стояв на причалі і безвідривно дивився у море, на парусник.

Предмет: Математика, автор: Маленькая444
Предмет: Физика, автор: кнакн