Предмет: Английский язык, автор: pomogalka20030

Срочно помогите пожалуйста по английскому!
Раскройте скобки, используя сослагательное наклонение (второе условие)
1. If___(be) you,I___(get) a new profession.
2.If Katya___(not/be) always so late, she___(be) promoted to the senior position.
3.If i___(speak)perfect English, l___(have) a better paid job.
4. If Roma____(pass) the exam,he___(be) able to enter our college.
5. Sveta___(be) happier if she_____(have) better friends.
6.We____(buy) a house if we____(deside) to live here for good.
7.We____(come)to the party if we____(have)time.
8.Tanya_____(call) him if she___(have)his mobile phone number.
9.Kirill_____(pass) the exam if he ___(study)harber.
10.We____never___(be)late again if we____(buy) this new car.

Ответы

Автор ответа: campanilla15
12
1. were; would get
2. wasn't; would be
3. spoke; would have
4. passed; would be
5. would be; had
6. would buy; decided
7. would come; had
8. would call; had
9. would pass; srudied
10. would never be; bought
Автор ответа: abc110
9
Условное наклонение ( second conditional или subjunctive mood) — это if+ глагол в past simple (-ed тли вторая форма неправильного глагола) + would + инфинитив глагола (present simple)
Во втором conditional с местоимениями he, she it, i всегда используется were, а не was!

1. If I were you,I would get a new profession.

2.If Katya were not always so late, she would be promoted to the senior position.

3.If i spoke perfect English, l would have a better paid job.

4. If Roma passed the exam,he would be able to enter our college.

5. Sveta would be happier if she had better friends.

6.We would buy a house if we decided to live here for good.

7.We would come to the party if we had time.

8.Tanya would call him if she had his mobile phone number.

9.Kirill would pass the exam if he studied harber.

10.We would never be late again if we bought this new car.
Похожие вопросы
Предмет: Українська література, автор: imandziu647
35Б :3 НАПИСАТИ ПЛАН ПО БІОГРАФІЇ В. СОСЮРИ 10пунктівВ історії української літератури Володимиру Сосюрі належить
одне з чільних місць. Його твори не відходять у минуле,
а лише набувають нового звучання. За словами критика Володимира
Моренця, під ракетними небесами поезія Володимира Сосюри «явила нам
давно забутий тип світовідчування». Секрет поетичного таланту цього митця давно
розгадано. Ще 1952 року Павло Тичина, даруючи своєму другові «Вибрані твори»
в трьох томах, на першій книжці написав: «Дорогому Володимиру Миколайовичу
Сосюрі – одному з найбільших поетів… усього світу». Як співець високих почуттів,
Володимир Сосюра справді неперевершений. Його любовну лірику молоде покоління
завжди сприймало щиро, безпосередньо й чуйно. Проте творчість митця не
обмежується ліричними поезіями. Перу Володимира Сосюри належать поеми
«Махно», «Каїн», «Христос», «Мазепа», «Розстріляне безсмертя», прозовий автобіографічний
роман «Третя Рота», низка чудових байок, які нині дуже злободенні.
Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898 року на станції Дебальцеве
у степовому шахтарському краю. Батьки майбутнього поета були надзвичайно
вродливими. Про батька Миколу поет, уже дорослою людиною, писав:
«Вуса в нього були довгі, козацькі, запорозькі вуса! Задумливі, ніжно-суворі, світло-
карі очі, орлиний ніс, високий лоб, тонкі брови». Мати Антоніна Данилівна,
згадував В. Сосюра, «була красуня. У неї було чорне, аж до синяви волосся, і вся
вона була як зоряна і пристрасна пісня. Вона дуже любила зорі і часто молилась
і плакала над ними… Татко нагадував мені похмурого козацького орла, а мама –
якусь смугляву птицю, що їй не сидиться на місці і все вона хоче кудись полетіти
». Батько і дід у юності писали вірші, складали байки й навіть друкувалися
у місцевій пресі, тому Володимир Миколайович твердив, що літературний талант
він успадкував по батьківській лінії. Поєднала батьків майбутнього поета велика
любов, але злиденне життя багатодітної сім’ї призвело до великих життєвих
випробувань. Невдовзі після народження Володимира сім’я оселилася в селищі
Третя Рота (нині – це околиця міста Лисичанська, що на Луганщині), де й минуло
раннє дитинство поета. У пошуках кращої долі батьки постійно переїжджали
з одного місця на інше, поки врешті-решт не опинилися в хатинці над берегом Дінця.
Про це Володимир Сосюра в автобіографічному романі «Третя Рота» згадував
так: «В маленькій хворостянці нас жило 10 душ… Татко працював на рудниках
більше креслярем, іноді шахтарем, а по селах учителював, був і сільським писарем.
Працював і землеміром, а в основному – сільським адвокатом». У тому ж таки романі
Сосюра виводив походження власного прізвища від француза де Соссюра.
У родині розповідали легенду про те, як під час перебування козаків на службі
у французького короля юнак із французького дворянського роду так захопився романтикою Запорозької Січі, що разом із січовиками вирушив за дніпровські
пороги. Тут довго козакував, а згодом одружився з українкою і започаткував рід
Сосюр у степах Донеччини.
Батько навчив сина грамоти, але заплатити за продовження його навчання
бодай в училищі не міг, тому хлопчина змушений був заробляти на це сам, працюючи
на току. У 1914 році Володимир вступив до сільськогосподарського училища,
успішно закінчив перший клас, але після раптової смерті батька вирішив припинити
навчання й заради заробітку влаштуватися учнем кресляра на содовому
заводі. На жаль, заробітки були мізерні, тож підліток поновився в училищі.
У часи проголошення Української Народної Республіки Володимир Сосюра
брав активну участь в обороні молодої держави. Маловідомим залишається факт
перебування поета в Гуляйполі у війську Нестора Махна, який подарував юному
поетові годинник із дарчим написом. У Кам’янці-Подільському Володимир Миколайович
став курсантом української офіцерської школи, згодом служив у Третьому
Гайдамацькому полку армії Симона Петлюри. Тоді ж молодий поет друкував свої
патріотичні вірші
в газеті «Селянська громада», яку видавало міністерство преси
УНР. Національна свідомість автора зростала. За кошти командира Гайдамацького
полку О. Волоха
в Проскурові (нині це місто Хмельницький)
вийшла перша збірка
Володимира Сосюри «Пісня крові», яка дуже припала до душі військовим побратимам
поета.
Віра виявилася колишнім політруком1 червоноармійського ескадрону,
комуністичні ідеї для неї важили надто багато, тому
кохана не поділяла поетове замилування Україною.
Щиро кохаючи Віру,
Поета
запросили працювати в українському радіокомітеті в Москві.
Предмет: Алгебра, автор: ekurcatov8
Предмет: Математика, автор: Прынцеска