Предмет: Українська мова, автор: Djnfjfndnsksnsdkdn

Текст-розповідь мої домашні обов‘язки

Ответы

Автор ответа: kopkomita
1
Звичайно, у кожного є свої обов'язки в сім'ї. Наприклад, тато в сім'ї найчастіше заробляє гроші, майже завжди важкою працею. Мами зазвичай пораються по господарству: готують їжу, прибирають у домі. Діти мають простіші обов'язки: помити посуд за собою, витерти пил з меблів.

У мене обов'язків не дуже багато, але я дорослішаю — і їх стає дедалі більше. Вранці я мушу застелити після себе ліжко. Якщо нікого немає вдома, то треба самому приготувати собі поїсти, в основному підігріти щось готове. Прийшовши зі школи додому, я обідаю, потім витираю меблі від пилу, підмітаю та у разі потреби мию підлогу у своїй кімнаті. Потім, якщо необхідно, йду за покупками: хлібом, молоком, яйцями тощо. .

У вихідні дні звичайно справ стає більше. По-перше, у суботу доводиться їздити на ринок та допомагати мамі носити сумки. Цього дня ми купуємо продукти на весь тиждень, а вже упродовж тижня докуповуємо найнеобхідніше: хліб, молоко, сметану тощо. Потім вдома допомагаю мамі після прання розвісити одяг на балконі. Ось такі обов'язки є у мене.

У дітей ще здавна були певні обов'язки, причому більше, ніж зараз, бо не було техніки, і тому дітям змалку доводилось рубати дрова для грубки, носити з колодязя воду тощо. їхні батьки теж з тієї самої причини були більш завантажені хатньою роботою.

Отже, сімейні обов'язки існували здавна, існують зараз, їх має кожна людина, що живе сама або з сім'єю.

Похожие вопросы
Предмет: История, автор: maratovalihan290310
Предмет: Українська мова, автор: smisharik32
Контрольне читання мовчки тексту художнього стилю
Уважно прочитайте текст.
Дайте відповіді на тестові питання (одна спроба).


Текст для контрольного читання мовчки:



Увесь день і всю ніч Векша спав, мов убитий. Не чув, як пастух, що підібрав його непритомним учора, попоравши отару, ліг спати, коли той встав уранці. Прокинувся й не зрозумів одразу, де він. Виглянув надвір. Неподалік пасеться отара, старий із соколом на плечі порається поруч.

Закрапав дощик. Пастух, завернувши од лісу отару, заліз до Векші в курінь. Витяг з торби прісного коржа, кружало сиру. Розломивши коржа, простягнув половину Векші, спитав, усміхаючись:

- У неволі харчі, мабуть, кращі?

- Для мене гіркими були, - зітхнув Векша. – Найсмачніші – батькові-материні.

- Правду кажеш, - кивнув старий головою. – свій чорний хліб ліпший за чужі пироги.

- Я от думав інколи, - розказував Векша, - якщо вже так судилося, забуду домівку, рідню. Житиму як прийдеться. А як ніч настане, така туга скімляча найде, ридма б ридав. Якби й рідні не було на Русі, і тоді б утік до неї. Не співали для мене в неволі пташки, квіти не квітли, зорі не світили… І чого воно так, що своя земля наймиліша?

- О-хо-хо! – зітхнув болгарин. _ Кажуть-бо: по вітчизні й кості плачуть. Виглянь-бо, де вівці, а я повім тобі стару, може, казку, може, й бувальщину…

Векша визирнув з куреня. Отара, збившись докупи, стояла під розлогим дубом. Круг неї тулилися змоклі пси.

- Так от слухай, - почав спроквола пастух. – Колись давно в якогось там князя було двоє синів. Коли князь постарів, то посадив на князівський стіл не старшого, як велося завжди. А молодшого сина. Кажуть, начебто він недолюблював старшого, тому так і вчинив.

Це дуже образило старшого княжича, і він, проклявши рідню, втік до ворога, сусідського князя, поклавши собі ніколи більше не вертатися додому.

Там, на чужій землі, його добре прийняли, князь навіть дочку свою віддав за нього. Розкошує княжич, шана йому й повага.

Та минуло небагато часу, і почав він нудьгувати за рідною стороною. Сохнув, як стебло без води. Їсти не їв, пити не пив, жона-красуня стала йому не мила.

Бачить ту тугу його тесть, мужів наймудріших з усієї землі скликає, ради в них питає, як відігнати від княжича муки-страждання.

А в дрімучих лісах жив кудесник столітній, який на зіллі знався. Знайшли його княжі люди. І мовив князеві сивий, як голуб, дідуган:

- Є в мене зілля чудодійне, що долає лихоманку, перестріт, падоніг… Та всесильне воно лише проти поганої недуги. Якщо ж недуга не від злих духів або її зовсім нема, воно стає отрутою…

- Вари скоріше зілля! – звелів владар. – Не бачиш – княжич гине!

Скорився кудесник, зварив зілля і дав випити княжичеві. Та не встиг той чари від губ відняти, як струменівся нараз, мов гад його вжалив, впав у корчах на землю, а там і задубів.

Замовк пастух. Векша сидить – не ворухнеться.

- А ти кажеш – забути свою сторону - обізвався старий. – Добрий син ніколи не забуде вітчизну, і сили в світі такої немає, щоб вона зборола в ньому тугу-нудьгу. Мовиться ж: розлучений з любкою плаче сім літ, розлучений з батьківщиною плаче все життя. Краще бути жебраком удома, ніж царем на чужині, бо чужий вогонь холодніший за кригу… (За Б. Комаром; 480 сл.)

1) Втікача Векшу пастух підібрав …


2) Пастух поклав Векшу відпочивати у …


3) Пастух пригостив утікача …


4) Найсмачнішими харчами Векша вважав …


5) Старий пастух розповів утікачеві …


6) Княжий син покинув батьківщину, тому що …


7) Ображений княжич утік до …


8) На чужині княжич зустрів …


9) Через якийсь час почав княжич нудьгувати за …


10) Значення слова кудесник таке …


11) Кудесник попередив, що його зілля рятує від …


12) Вираз «краще бути жебраком удома, ніж царем на чужині» є …
Предмет: Математика, автор: egorento