Твір-розповідь про що я мрію
Ответы
У кожної людини існує якась заповітна мрія, якась мета в житті, якийсь ідеал, до якого він прагне. Для всіх цей ідеал – свій власний. І засобу для його досягнення кожний вибирає сам. Хтось мріє про багатство, хтось про славу. Один прагне бути гарним, інший – сильним, третій – розумним. Для когось вищий життєвий ідеал – кар’єру, для когось – сім’я. Люди мріють стати акторами, музикантами, моделями, політиками, лікарями, хочуть зайнятися бізнесом або присвятити себе науці
Звичайно ж, прагнення зайняти своє місце в суспільстві, вибрати цікаву професію, досягти певних висот у кар’єрі й сімейному житті властиве й мені. Що стосується моєї мрії, те, напевно, важко виділити щось одне, єдино головне в моєму житті. Я не могла б сказати про себе, що хочу тільки багатства. Хоча мені, звичайно, не хочеться жити в бідності. Невірним буде й те, що для мене найважливішим є професійний і кар’єрний ріст. Хоча я хочу вибрати гарну, потрібну професію й буду прагнути підвищувати свій професійний рівень. Для мене дуже важлива сім’я; я хочу зустріти теперішнього чоловіка, що буде про мене піклуватися й любити мене і якого буду любити я. Але я ніколи не змогла б сказати, що мені досить буде чогось одного: або робота, або сім’я. Напевно, все це можна назвати навіть не мрією, а життєвими цілями, до яких потрібно прагнути й досягнення яких багато в чому залежить від мене самої. .
Але мені б хотілося сказати про одну мрію, про одне велике бажання, що часто займає мої думки, нерідко приводячи до смутних висновків. Я маю на увазі людські відносини. Я часто згадую раннє дитинство: багато друзів, радість, веселощі, безтурботні ігри у дворі. Стаючи старше, я стала зауважувати, як ми, іноді самі того не зауважуючи, втрачаємо своїх друзів, стаємо серйозніше, починаємо займатися якимись особистими справами й втрачаємо те, що зв’язує між собою людей. Ми замикаємося в собі, стаємо сухіше, грубіше, холодніше. Це насправді дуже смутно. У житті кожної людини, на мій погляд, повинен бути друг. Причому друг теперішній, на який можна покластися в будь-якій ситуації, якому можна довірити будь-яку таємницю, що дасть пораду, розділить із тобою радість і лихо, у будь-який момент прийде на допомогу
Якось мені на очі попалася фраза: «Спрошенний про те, що таке друг, Зенон відповів: іншої я». І це правильно, адже друг повинен бути таким, котрому ти можеш довіряти, як самому собі, що здатний мислити, почувати точно так само, як ти, бачити те ж, що й ти, навіть трохи більше. Тому що теперішній друг може й повинен зауважувати не тільки твої достоїнства, але й недоліки. І він повинен обов’язково вказувати тобі на них. Я дійсно мрію мати таких друзів
Можливо, ця мрія про друга й дружбу тісно зв’язана в мене з бажанням стати краще, із прагненням до досконалості, у першу чергу моральному, духовному. Мені здається, ми починаємо втрачати щось важливе усередині себе. І, що найжахливіше, навіть не зауважуємо цього. От для цього й потрібний людина, що скаже: «Ти неправий!» або: «Так не можна!»
Але скаже це не зі зла, не з бажання скривдити, а, навпаки, із прагнення допомогти, підказати, вчасно поправити. Мені дуже хотілося б уміти відрізняти теперішня рада від сказаного із заздрості або злості. І дуже хотілося б не таїти образу, намагатися розібратися у своїх помилках. Тому, коли мене охоплює образа на якесь критичне зауваження, я згадую діалог шекспірівських героїв: