Предмет: Русский язык, автор: 3Человек3

Помогите срочно пожалуйста !!!!

Приложения:

Ответы

Автор ответа: наташа967
1
И вот наконец-то мы закончили все свои дела, и отправились в лес на прогулку.2.Город остался позади,какой далекий он был теперь для нас.3.Когда мы подъехали к  лесу,начался сильный дождь.Мы не ожидали,что погода может так внезапно испортиться.Хотя если честно, мы не очень-то и расстроились.Красота осеннего леса нас очаровала.Мы решили выйти из машины,густой лес окружил нас плотной стеной.Если бы дождь закончился,то мы бы остались здесь подольше.Чем темнее становилось,тем быстрее нам хотелось вернуться домой.

наташа967: правильно было
3Человек3: короче придётся самому придумывать
3Человек3: ибо училка чекает сайты и г д з
наташа967: придумывать не льзя все нужно вточь вточт
3Человек3: просто за это влепят 2 потому что списал
3Человек3: а так я думал что у тебя будет другой уникальный текст
наташа967: окей щас другое
3Человек3: ток не бери с других ответов
наташа967: ок
наташа967: черт мне в школу пора пока
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: Angelin142
Напишіть конспект тексту "Скіфи", дотримуючись усіх правил і вимог.

Якщо відповіть не буде адекватною, вашу відповіть видалять та аккаун скоріш за все теж.
_________
ТЕКСТ:
_________
Скіфи, нові володарі українських степів, були войовничими племенами.
На теренах України скіфи розселилися між річками Дон і Дунай.
Утворена ними держава дістала назву Скіфія. Відвідавши Північне
Причорномор’я, Геродот у своїй «Історії» стверджував, що скіфи називали
себе сколотами і поділялися на царських скіфів, скіфів-скотарів, скіфів-
землеробів та скіфів-орачів.
Царські скіфи жили на берегах Азовського моря і степового Криму.
Їхнім основним заняттям була війна. Та вони не тільки воювали, а й
торгували з грецькими колоніями у Причорномор’ї. В обмін на зерно, хутро,
віск, мед і рабів скіфи отримували зброю, вино, предмети розкоші. Скіфи-
скотарі кочували на схід від пониззя Дніпра в пошуках нових пасовищ. На
Придніпров’ї жили скіфи-хлібороби. Вони вирощували пшеницю, жито,
ячмінь, коноплі, використовуючи великий плуг та тяглову силу волів.
За словами Геродота, скіф міг поцілити у ворога з лука на відстані 500
метрів. Навіть скіфські дівчата вправно володіли зброєю і не виходили заміж,
доки не вбивали трьох ворогів. Більшість худоби та рабів, захоплених під час
воєн, діставалася багатим скіфам.
Кочували скіфи на чотири- та шестиколісних возах. Їх супроводжували
озброєні воїни. У разі нападу ворогів вози ставили в коло, створюючи
укріплений табір. Пізніше цю тактику використовували українські козаки.
На культуру скіфів великий вплив мала грецька культура, носіями якої
були жителі грецьких колоній. Історія зберегла імена скіфів за походженням
- лікаря Токсаріса й філософа Анахарсіса, які здобули освіту в Греції.
Скіфи мали свою оригінальну міфологію та релігію. Особливу пошану
в них мали богиня домашнього вогнища Табіті (зі скіфської - «полум’яна»),
володар неба і творець людства Папай, богиня землі Апі. Від шлюбу Папая й
Апі народився пращур усіх скіфів Таргитай. Усім богам скіфи приносили
жертви. Переважно це були коні або інші тварини. Винятком був бог війни
Арей, якому віддавали кожного сотого полоненого.
Скіфи шанували могили предків. Їхня віра в потойбічне життя
змушувала здійснювати жорстокий і складний поховальний обряд. На місці
поховання насипали великий курган - «піраміду степів».
Найвідомішими похованнями, які через розміри курганів дістали назву
«царських», є: Солоха і Гайманова Могила на Запоріжжі, Чортомлик і Товста
Могила на Дніпропетровщині.
У кінці IV - на початку ІІІ століття до н. е. Скіфія занепала. Через
висихання степів кочівники вже не мали достатньо пасовищ для худоби. На
територію Північного Причорномор’я прийшли сармати, які захопили їхні
землі. Частина скіфського населення відступила і створила в пониззі Дніпра й
Північного Криму Малу Скіфію зі столицею в Неаполі Скіфському, поблизу
теперішнього Бахчисарая. Державу скіфів згодом підкорили римляни (3
підручника).
Предмет: Русский язык, автор: antonham
В приведённых ниже предложениях из прочитанного текста пронумерованы все запятые. Выпишите цифру, обозначающую запятую при вводном слове.



Вдруг Федя сказал:

– Что-то здесь пчёл много!

– Правда,(1) здесь пчёл много,(2) – сказал и Ваня. – Всё время гудят.

– Эй,(3) ребята,(4) – закричал издали Гринька,(5) – поворачивай обратно! Мы на пчельник забрели – вон ульи стоят!

Вокруг колхозного пчельника густо росли липы и акации,(6) сквозь ветки которых были видны деревянные пчелиные домики.


(1)Гринька и Федя собрались на луг за щавелём, и Ваня пошёл с ними.



– (2)Ступай, ступай, – сказала бабушка. – (3)Наберёшь щавелю – зелёные щи сварим.



(4)Весело было на лугу: траву ещё не скосили, кругом далеко-далеко пестрели цветы – и красные, и синие, и белые. (5)Весь луг был в цветах.



(6)Ребятишки разбрелись по лугу, широко раскинувшемуся до самого горизонта, и стали рвать щавель. (7)Всё дальше уходили они по высокой некошеной траве, по весёлым цветам.



(8)Вдруг Федя сказал:



– (9)Что-то здесь пчёл много!



– (10)Правда, здесь пчёл много, – сказал и Ваня. – (11)Всё время гудят.



– (12)Эй, ребята, – закричал издали Гринька, – поворачивай обратно! (13)Мы на пчельник забрели – вон ульи стоят!



(14)Вокруг колхозного пчельника густо росли липы и акации, сквозь ветки которых были видны деревянные пчелиные домики.



– (15)Ребята, отступай! – скомандовал Гринька. – (16)Только тихо, руками не махать, а то пчёлы закусают.



(17)Ребятишки осторожно пошли от пчельника. (18)Они шагали тихо и руками не махали, чтобы не сердить пчёл, и совсем было ушли от пчёл, но тут Ваня услышал, что кто-то плачет. (19)Он оглянулся на товарищей, но Федя не плакал и Гринька не плакал, а плакал маленький Васятка, сын пчеловода. (20)Он забрёл на пчельник и стоял среди ульев, а пчёлы так и налетали на него.



– (21)Ребята! – крикнул Ваня. – (22)Васятку пчёлы закусали!



– (23)Если мы пойдём за ним на пчельник, то и нас пчёлы закусают, – ответил Гринька.



– (24)Надо его отца позвать, – сказал Федя. – (25)Когда пойдём мимо их дома, его отцу скажем.



(26)И оба пошли дальше, а Ваня вернулся и пошёл прямо на пчельник.



– (27)Иди сюда! – крикнул он Васятке.



(28)Но Васятка не слышал, он отмахивался от пчёл и кричал во весь голос. (29)Ваня подошёл к Васятке, взял его за руку и повёл с пчельника. (30)До самого дома довёл.



(31)Васяткина мать выбежала на крыльцо, взяла Васятку на руки:



– (32)Ах ты непослушный, зачем на пчельник ходил? (33)Вон как пчёлы искусали!



(34)Посмотрела на Ваню: «Ах, батюшки, Ванёк, и тебе от пчёл досталось из-за Васятки! (35)Ты не бойся: поболит – перестанет!»



– (36)Мне ничего, – сказал Ваня.



(37)И пошёл домой. (38)Пока шёл, у него распухла губа, и веко распухло, и глаз закрылся.



– (39)Ну и хорош! – сказала бабушка. – (40)Это кто же тебя так разукрасил?



– (41)Пчёлы, – ответил Ваня.



– (42)А почему же Гриньку и Федю пчёлы не тронули?



– (43)Они убежали, а я Васятку вёл, – сказал Ваня. – (44)А что ж такого? (45)Поболит – перестанет.



(46)Отец пришёл с поля обедать, посмотрел на Ваню и рассмеялся.



– (47)Федя с Гринькой от пчёл убежали, – сказала бабушка, – а наш простофиля полез Васятку спасать. (48)Вот бы мама сейчас его увидела – что бы она сказала?



(49)Ваня глядел на отца одним глазом и ждал: что сказала бы мама?



(50)А отец улыбнулся и похлопал Ваню по плечу:



– (51)Правильно, сынок: сам пропадай, а друга выручай. (52)И мама сказала бы: молодец у меня сынок! (53)Вот бы что она сказала!