Предмет: Українська мова, автор: holodmari03

Що таке речення????????

Ответы

Автор ответа: 4ev43yi3
2
Просте речення – це синтаксична одиниця, утворена одним синтаксичним зв'язком між підметом і присудком або одним головним членом.

Двохскладове речення – це просте речення з підметом і присудком як необхідними компонентами: Вони засміялися. Він був розумний. Хмара – чорна, важких контурів.

Односкладове речення – це, в якому є тільки один головний член (із залежними словами або без них) . Односкладні речення бувають:

Невизначено-особисті: Мене викликали до директора.
Узагальнено-особисті: Без зусиль не витягнеш і рибку із ставка.
Безособове: На вулиці стемніло.
Безумовно-особисте: Сиджу і малюю.
Інфінітивне: Мовчати! Вам вже їхати.
Називне: Ніч. Вулиця. Ліхтар. Аптека.
Неповне речення – це речення, де відсутні один або декілька членів (головних або другорядних) , на яких указує контекст або ситуація: Правда залишається правдою, а чутка – чуткою. Ми розговорилися, неначе століття були знайомі. Ви, напевно, знаєте про наші роботі? І про мене? Я надягну ось це синє.

Відмітна властивість речення – предикативність, тобто здатність функціонувати як одиниця, що придатна для повідомлення і виражає тимчасову і модальну актуалізацію того, що повідомляється; наприклад, пари конструкцій білий кінь і Кінь – білий, політ стріли і Стріла летить описують один і той самий стан речей та мають одне й те ж значення (в одному з розумінь останнього терміну) , проте лише другі члени пар володіють предикативністю. У наведених прикладах білий кінь і політ стріли – словосполучення, але не речення
Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: 246676
ВЫДЕЛИТЬ ВСЕ ОБОСОБЛЕННЫЕ ЧЛЕНЫ ПРЕДЛОЖЕНИЯ Море гудело грозно, выделяясь из всех шумов этой тревожной ночи. Огромное, простирающееся в пространстве, оно лежало глубоко внизу, далеко белея сквозь сумрак бегущими к земле гривами пены. Страшен был и беспорядочный гул старых тополей за оградой сада, мрачным островом выраставшего на скалистом побережье.Море гудело ровно, победно и, казалось, все величавее в сознании своей сипы. Влажный ветер валил с ног на обрыве, но мы долго не в состоянии были насытиться его мягкой, до глубины души проникающей свежестью. Потом, скользя по мокрым глинистым тропинкам и остаткам деревянных лестниц, мы стали спускаться вниз, к сверкающему пеной прибою. Ступив на гравий, мы тотчас же отскочили в сторону от волны, разбившейся о камни. Высокие волны с грохотом пушечных выстрелов рушились на берег. Убегая назад, они увлекали спутанные водоросли. Весь воздух был полон тонкой, прохладной пылью, всё вокруг дышало вольной свежестью моря.Темнота бледнела, и море уже ясно было видно на далекое пространство
Предмет: Математика, автор: radmir1100