Предмет: Русский язык, автор: crystamag1c

Сочинения на тему Краски Осени

Ответы

Автор ответа: ui2345
7
Осень – самая красивая пора года, которая навеивает поэтов и писателей на волшебные произведения, а художников вдохновляет нарисовать настоящую красоту природы. Осенняя пора играет разными красками: желтый, зеленый, красный, коричневый, золотистый потому и это еще не конец. Потому что на протяжении трех месяцев деревья переодеваются в разноцветные наряды. Дети со своими одноклассниками ходят в лес, собирают разноцветные кленовые листья, плетут венки, делают букеты.
Меняется не только цвет листьев, плодовые деревья дают нам яблоки, груши и прочие фрукты, которые дарит нам матушка-природа, они тоже меняют свой цвет, от зеленого заканчивая красным или желтым. Осень окрашивает не только овощи, фрукты, деревья, а еще и небо, в сентябре небо светлое, лазурное, а уже ближе к середине и концу осени оно становиться темнее, голубые краски смешиваются с темно-серыми тонами, часто идет дождь, временами пролетает снег, природа погружается в глубокий сон. 
Похожие вопросы
Предмет: История, автор: brainlygenius01
Перед вами історични документи. Проаналізуйте їх за поданим планом:
1. Який період та події висвітлюють дані історичні джерела?
2. Дайте власну оцінку документам.
3. Як дані документи вплинули на становище українського населення?
Документ 1
«Давно вже тривають суперечки в нашій пресі про можливість існування самостійної малоросійської літератури. Приводом до цих суперечок служили твори деяких письменників, які відзначалися більш чи менш примітним талантом або своєю оригінальністю. Останнім часом питання про малоросійську літературу набуло іншого характеру внаслідок чисто політичних обставин, що ніяк не стосуються власне літературних зацікавлень. Колишні твори малоросійською мовою були розраховані лише на освічені верстви південної Росії, нині ж прихильники малоросійської народності звернули свої погляди на масу неосвічених, і ті з них, які прагнуть до здійснення своїх політичних задумів, взялися, під приводом поширення грамотності і освіти, за видання книжок для початкового читання, букварів, граматик, географій і т. ін. Серед подібних діячів траплялось немало осіб, на злочинні дії яких були заведені слідчі справи особливою комісією. Цей останній має особливі застереження щодо дозволу на згадані видання, беручи до уваги такі обставини: навчання в усіх без винятку училищах проводиться загальноросійською мовою і вживання в училищах малоросійської мови ніде не дозволено; саме питання про користь і можливості вживання в школах цього наріччя не тільки не вирішене, але навіть порушення цього питання прийнято більшістю малоросіян з обуренням, що часто висловлюється в пресі. Вони досить обґрунтовано доводять, що ніякої особливої малоросійської мови не було, немає і бути не може, і що наріччя їх, вживане простолюдом, є ні чим іншим, як російською мовою, лише зіпсованою впливом Польщі; що загальноросійська мова так само зрозуміла для малоросів, як і для великоросів, і навіть значно зрозуміліша, ніж те наріччя, яке вигадують для них деякі малороси, і особливо поляки, — так звана українська мова. Особам того гуртка, який силкується доводити протилежне, більшість самих малоросів докоряє сепаратистськими задумами, ворожими до Росії і згубними для Малоросії.
Беручи до уваги, з одного боку, існуючий тривожний стан суспільства, збуреного політичними подіями, а з іншого боку, беручи до уваги, що питання про навчання грамотності на місцевих говірках не отримало ще остаточного вирішення в законодавчому порядку, міністр внутрішніх справ визнав за необхідне, аж до майбутнього розгляду [даного питання] міністром народної освіти, обер-прокурором Св. Синоду та шефом жандармів щодо друкування
книг малоросійською мовою, надати розпорядження цензурному відомству, щоб до друку дозволялись тільки такі твори цією мовою, які належать до

галузі красного письменства; пропуск же книг малоросійською мовою як духовного змісту, так навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити. Це розпорядження було подане на найвищий розгляд царя імператора і Його Величність зволив надати йому своє монарше схвалення».
Документ 2
«Госуд. імп. в 18/30 день минулого травня 1876 височайше наказав:
1. Не допускати ввозу в межі Імперії без окремого на те дозволу Голов. Упр. будь- яких книг і брошур, що видаються за кордоном малоросійською говіркою.
2. Друкування і видання в Імперії оригінальних творів і перекладів на тому ж наріччі заборонити, за винятком тільки історичних документів і пам’яток і творів красного письменства, але з тим, що при друкуванні безумовно додержувати правопису оригіналів; не допускати ніяких відступів від загальноприйнятого російського правопису.
3. Заборонити також різні сценічні вистави і читання на малоросійському наріччі, а також друкування на ньому текстів до музикальних нот;
4. Припинити видання газети «Киевский телеграф».